Начало >> Учеба >> Банкрутство

Висновок - Банкрутство

Печать
Оглавление
Банкрутство
Історично-правова еволюція вчень про банкрутство
Види та причини банкрутства
Суб’єкти та учасники в справі про банкрутство
Порушення провадження в справі про банкрутство
Склад та розмір вимог кредиторів в справі про банкрутство
Процедура розпорядження майном
Процедура санації
Укладання мирової угоди
Ліквідаційна процедура
Проблеми практичного здійснення банкрутства
Недоліки законодавства про банкрутство
Висновок
Література

Висновок
Невід’ємною частиною ринкового господарювання є інститут банкрутства (неплатоспроможності). Він є потужним стимулом для ефективної роботи суб'єктів господарської діяльності, при цьому виступає гарантом одночасно інтересів кредиторів, держави в цілому та розпорядника ринку в особистості.
Існування цього інституту обумовлено перш за все тим, що існує необхідність рішення проблем, пов'язаних з нездатністю суб'єкта підприємницької діяльності виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами. Його значення полягає в тому, що, з одного боку, з господарського обороту при ліквідації виключаються неплатоспроможні суб'єкти, що сприяє оздоровленню ринку, а з іншого — цей інститут дозволяє підприємствам, закладам, організаціям досягнути фінансової стабільності та добробуту, за умови дотримання норм закону.
В залежності від особливостей функціювання підприємств, їх місця в системі господарських зв'язків, ролі, яку вони відіграють в регіональному господарському комплексі та у відповідній галузі, можуть бути запропоновані різні процедури: продаж підприємства в цілому; перетворення його в акціонерне товариство та продаж контрольного пакету на інвестиційних торгах, комерційному аукціоні або конкурсі; застосування процедур зовнішнього керування; продаж на інвестиційних торгах з одночасною реструктуризацією капіталу; диверсифікація виробництв; ліквідація підприємства як юридичної особи з можливим збереженням самостійних активів підприємства, які мають значення, шляхом продажу їх єдиним майновим лотом в процесі конкурсного провадження; реструктуризація в рамках санації на підставі недержавних коштів.
Досвід роботи Агентства з питань попередження банкрутства підприємств (зараз департамент з банкрутства та санації Міністерства економіки України) та організацій свідчить, що у випадку своєчасного та грамотного застосування процедур банкрутства у відношенні підприємств-боржників вдається досягнути зниження кредиторської заборгованості, в тому числі і по заборгованості підприємства своїм робітникам по заробітній платі.
Необхідно відмітити, що процедура банкрутства застосовується як до державних, так і підприємств інших форм власності. Кваліфікована реалізація існуючого законодавства про неспроможність та неплатоспроможність підприємств дозволяє здійснити реорганізацію, перепрофілювання на виробництво продукції, яка користується платоспроможним попитом, залучання інвестицій в підприємства, в кінцевому підсумку — економічне оздоровлення в макромасштабі.
З початком та розвитком ринкових перетворень у вітчизняне законодавство про неплатоспроможність почали вводитися нові ринкові механізми. Це покликало ускладнення судових процедур, що призвело в свою чергу до виникнення нових проблем. І хоча в законодавство про неплатоспроможність вже було внесено чимало змін, в ньому ще залишилися деякі норми, що потребують вдосконалення.
В даній роботі проведено аналіз господарських та правових аспектів інституту банкрутства, а також останніх змін законодавства про банкрутство, розкриті проблеми, що виникають при застосуванні законодавства про банкрутство, виявлено недоліки законодавства та шляхи їх усунення.
Як категорія, „банкрутство" з'явилася доволі давно. З часом ця категорія змінювала свою назву, певні критерії відношення її до цивільного чи кримінального права, відбувалися інші зміни. І як свідчить час, незмінним залишається одне — після своєї появи категорія „банкрутство" не зникне ніколи і нікуди, тому що це невід'ємний інструмент економіки.
У законодавчій і фінансовій практиці існує декілька видів банкрутства підприємств. Банкрутство підприємств обумовлено різноманітними факторами як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Не зважаючи на статистику розвинутих країн в нашій країні значна частина банкрутств пов'язана з зовнішніми факторами.
Основними дійовими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори і боржник) та арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, в випадках, вказаних у Законі.
Порушення провадження в справі про банкрутство відбувається за заявою або кредитора (кредиторів) або боржника. Поданню заяви передують певні умови, вказані в Законі, за наявності яких можна порушувати провадження в справі.
Склад та розмір вимог кредиторів починає визначатися та формуватися з моменту публікації в газеті відомостей про порушення провадження по справі. Для того щоб увійти до реєстру кредиторів, кредитору необхідно подати заяву до господарського суду про це. У випадку незвернення кредиторів у встановлений строк до господарського суду, вони втрачають право на сплату боргу в рамках процедури банкрутства.
При практичному здійсненні банкрутства витікають певні проблеми у зв'язку з недосконалістю законодавства про банкрутство та іншого законодавства, що стосується банкрутства. Щоб уникнути цих проблем, законодавство необхідно постійно коригувати за умови суттєвої зміни економічного середовища.
З метою удосконалення чинного законодавства пропонується внести зміни до п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виклавши його у такій редакції:
- дії боржника з виконання угод, у тому числі тих, що укладені до винесення господарським судом ухвали про санацію, можуть бути визнані господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсними, якщо:
- дії боржника здійснені на виконання угод, що укладені боржником із заінтересованими особами і в результаті яких кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;
- дії боржника здійснені на виконання угод, що укладені боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надають перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язані з виплатою (видачею) частки (паю) у майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.
У випадку визнання дій боржника недійсними, кредитори зобов'язані повернути в конкурсну масу все отримане ними в результаті цих дій, а при неможливості повернути все отримане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах.
Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство".
Для усунення недоліків законодавства про банкрутство слід опрацювати концепцію його реформування. Логічним було б створити спільну робочу групу з практиків, представників господарських судів, департаменту агентства з питань банкрутства, вчених, які б розробили якісно новий законопроект про банкрутство.
В роботі розглянуто особливості формування і розвитку інституту банкрутства в Україні. Це було зроблено шляхом узагальнення існуючого стану наукових досліджень, розробки та законодавчої регламентації проблем правового регулювання банкрутства, виявлення недоліків та прогалин у чинному законодавстві, внесення пропозицій щодо їх усунення та вдосконалення законодавства, яке регулює цю сферу.



 
« Аналіз інвестиційних проектів   Виды источников доказательств »