Начало >> Учеба >> Банкрутство

Порушення провадження в справі про банкрутство - Банкрутство

Печать
Оглавление
Банкрутство
Історично-правова еволюція вчень про банкрутство
Види та причини банкрутства
Суб’єкти та учасники в справі про банкрутство
Порушення провадження в справі про банкрутство
Склад та розмір вимог кредиторів в справі про банкрутство
Процедура розпорядження майном
Процедура санації
Укладання мирової угоди
Ліквідаційна процедура
Проблеми практичного здійснення банкрутства
Недоліки законодавства про банкрутство
Висновок
Література

2.2. Порушення провадження в справі про банкрутство

Процедура банкрутства виникає тоді, коли вичерпано всі можливості отримання заборгованості шляхом позовного провадження або іншого досудового вирішення.
Чинне законодавство України передбачає дві підстави для порушення справи про банкрутство боржника: справу може бути порушено за заявою кредиторів або на підставі заяви боржника.
Подача кредитором до господарського суду заяви про визнання боржника банкрутом є однією з форм здійснення кредитором свого права звернення стягнення на майно боржника.
Як вже було вказано вище, згідно Закону, підставою для порушення справи про банкрутство є заява боржника або кредитора. При цьому справа про банкрутство порушується господарським судом при наявності наступних умов:

  1. якщо вимоги кредитора (кредиторів) до боржника за грошовими зобов'язаннями (в т.ч. по виплаті заробітної плати, сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) сукупно складають не менш трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;
  2. якщо вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців з дня встановленого для їх погашення строку;
  3. якщо вимоги є безспірними [2].

При визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями кредитора не враховуються: а) суми збитків; б) неустойка (пеня, штраф); в) суми фінансових санкцій до боржника; г) зобов'язання, які виникли внаслідок завдання шкоди життю і здоров'ю громадян; ґ) зобов'язання з виплати авторської винагороди; д) зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника-юридичної особи, які виникли з такої участі.
Безспірними вважаються такі вимоги, які визнані боржником в претензійному порядку, вирішені в юрисдикційному або досудовому порядку. Такі вимоги підтверджуються: виконавчим документом (виконавчий лист, наказ господарського суду, виконавчий надпис нотаріуса і т.п.); інкасовими дорученнями (розпорядженнями), за якими здійснюється безспірне стягнення коштів з рахунків боржника; документами, які підтверджують визнання боржником вимоги кредиторів (відзив на претензію, платіжне доручення про перерахунок податків (обов'язкових платежів) [20].
У випадку, якщо кредитор до надання заяви до господарського суду не приймав заходів щодо отримання заборгованості поза процедурами банкрутства, згідно наявним в нього виконавчим документам, господарський суд може повернути заяву такого кредитора про визнання боржника банкрутом.
При наявності виконавчих документів для розгляду справи про банкрутство необхідні відомості про те, чи не були виконані стягнення за цими документами в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Тому, згідно ст. 7 Закону, такі відомості кредитор зобов'язаний викласти в заяві з посиланням на підтверджуючі їх докази. Недотримання кредитором цього обов'язку може бути визнано підставою для повернення його заяви господарським судом. Згідно пункту 7 ст. 7 Закону кредитор повинен надати разом з заявою документи, що підтверджують розмір заборгованості за зобов'язаннями. Такими документами при наявності виконавчих документів є постанови державного виконавця про порушення виконавчого провадження, про повернення виконавчого документу стягувачу, про закінчення виконавчого провадження. Ненадання кредитором вказаних документів може бути підставою для повернення господарським судом заяви про визнання боржника банкрутом (при відсутності доказів, що підтверджують визнання боржником вимог кредитора).
Для ініціювання спрощеної процедури банкрутства (ст. 52 Закону) не обов'язкові розмір вимог, їх безспірність та строк виконання зобов'язань.
Подаючи в господарський суд свою заяву, кредитор повинен надати суду докази, що він дійсно є кредитором, і що боржник не в змозі задовольнити його вимогу.
Аналіз чинного податкового законодавства дозволяє зробити наступний висновок. Згідно з пунктом 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в разі затримки оплати вартості товарів (робіт, послуг) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна він має право збільшити на таку суму свої валові витрати в звітному періоді В разі, якщо продавець не подає заяву до господарського суду, він повинен збільшити валові витрати на суму заборгованості.
Боржник вправі ініціювати справу про банкрутство лише при наявності в нього майна, достатнього на покриття судових витрат. Боржник повинен в місячний строк звернутися до господарського суду щодо порушення справи про банкрутство в випадках передбачених ст. 51 Закону [2].
Закон встановлює вимоги до заяви щодо порушення справи про банкрутство, недотримання яких є підставою для повернення судом заяви. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором в письмовій формі, підписується керівником боржника або кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна включати:

  1. найменування господарського суду, до якого подається заява;
  2. найменування (прізвище, ім'я, та по-батькові) боржника, його поштова та юридична адреса;
  3. найменування кредитора, його поштова та юридична адреса, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві відмічаються прізвище, ім'я та по-батькові, а також місце його проживання;
  4. номер (код), ідентифікуючий кредитора як платника податків та зборів (обов'язкових платежів);
  5. викладення обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документу про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;
  6. перелік документів, що додаються до заяви (ст. 7 Закону)[2].

Таким чином, порушення провадження в справі про банкрутство відбувається за заявою або кредитора (кредиторів) або боржника. Поданню заяви передують певні умови, вказані в Законі , за наявності яких можна порушувати провадження в справі.



 
« Аналіз інвестиційних проектів   Виды источников доказательств »