Начало >> Учеба >> Порушення кримінальної справи

Порушення кримінальної справи

Печать

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з кримінального процесу України

Тема: Порушення кримінальної справи

План

1.     Форма і зміст постанови про порушення кримінальної справи.

2.     Відмова у порушенні кримінальної справи. Форма і зміст постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

3.     Передача органам дізнання заяви або повідомлення про злочин за належністю. Форма і зміст супроводжувального листа про таку передачу.

1. Порушення кримінальної справи є першою стадією кримінального процесу в Україні. На цій стадії компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи.

На цій стадії по можливості з’ясовується наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, які є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.

Необхідною передумовою порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав.

При наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 КПК прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову, а суд – ухвалу про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якого порушується справа, а також подальше її спрямування [1] .

Підставами для порушення кримінальної справи можуть бути:

1.     Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових  осіб,  представників  влади,  громадськості або окремих громадян.

2.     Повідомлення   представників   влади,   громадськості  або окремих  громадян,  які  затримали  підозрювану  особу  на   місці вчинення злочину або з поличним.

3.     Явка з повинною.

4.     Повідомлення, опубліковані в пресі.

5.     Безпосереднє   виявлення   органом   дізнання,    слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена  тільки  в  тих  випадках,  коли  є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину [2] .

Закон вимагає, щоб повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб були викладені в письмовій формі. Всі інші заяви або повідомлення можуть бути усними або письмовими.

Усні заяви про злочин заносяться до протоколу, який підписують заявник та особа, яка прийняла зазначену заяву. При цьому заявник під розписку попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос.

Рішення має бути прийняте у строк до трьох днів, а у виключних випадках, коли потрібна перевірка матеріалів) – до десяти діб.

Під час складання постанови про порушення кримінальної справи необхідно виходити із загальних вимог, яким має відповідати постанова слідчого та органу дізнання, викладених в статті 130 КПК.

Загалом у постанові  зазначається  місце  і час її складання,  посада особи,  що  виносить  постанову,  її  прізвище,  справа,  в   якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.

Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, судді та ухвала суду складається із трьох частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної (постановляючої) [3] .

У вступній частині зазначаються дата винесення постанови, місце (місто, селище), посада, звання особи, яка виносить постанову, його прізвище, матеріали, які розглядалися під час винесення постанови.

В описово-мотивувальній частині постанови вказується джерело відомостей про злочин, що слугує приводом до порушення справи, а також куди і коли ці відомості надійшли. Далі викладаються фактичні дані, що вказують про наявність ознак конкретного злочину, тобто підстава до порушення справи, час, місце та інші обставини вчинення злочину.

Після зазначення в описовій частини постанови, за якою (якими) статтею кримінального закону кваліфікується злочин, має йти посилання на статті кримінально-процесуального закону, якими керується орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, приймаючи рішення порушити кримінальну справу.

В силу статті 113 КПК, якщо справа порушена слідчим та прийняття ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи та прийняття її до свого провадження. У такому разі в описово-мотивувальній частині постанови вказується, що при цьому слідчий керувався також положеннями відповідних правових норм.

У резолютивній частині постанови міститься рішення про порушення кримінальної справи. Ця частина постанови випливає із описової частини, є її логічним продовженням та розвитком. В ній обов’язково зазначається стаття Кримінального кодексу України, за ознаками якої кваліфікується діяння, що підлягає розслідуванню, кому і куди направляється справа або ким приймається до свого провадження.

Постанова слідчого, прокурора, судді про порушення кримінальної справи набирає законної сили з моменту її винесення та підписання.

Постанова особи, яка провадить дізнання, про порушення кримінальної справи направляється слідчим та органом дізнання в добовий строк прокурору, який здійснює нагляд за своєчасністю розгляду заяв та повідомлень про злочин, законністю і обґрунтованістю прийнятих рішень про порушення справи. При цьому він може перевіряти відмовні матеріали та порушені справи, проводити їх звірку із записами про заяви та повідомлення про злочини, зробленими в черговій частині органів внутрішніх справ.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а в разі, якщо за цією справою ще не провадилося жодної слідчої або процесуальної дії, може відмінити постанову про порушення кримінальної справи, що по суті означає відмову в її порушенні.

Рішення прокурора може бути оскаржене особами інтересів яких воно торкається, до суду [4] .

2. У відповідності із вимогою статті 99 КПК за відсутністю ознак злочину та підстав до порушення кримінальної справи, а рівно, за наявності обставин, що виключають провадження в справі, слідчий, орган дізнання, прокурор та суд мають відмовити в порушенні кримінальної справи.

Відповідно із нормами статті 6 КПК України кримінальну справу  не може бути порушено,  а порушена справа підлягає закриттю:

     1) за відсутністю події злочину;

     2) за відсутністю в діянні складу злочину;

     3) внаслідок акта  амністії,  якщо  він  усуває  застосування покарання  за  вчинене  діяння,  а  також в зв’язку з помилуванням окремих осіб;

     4) щодо особи,  яка не  досягла  на  час  вчинення  суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку;

     5)  за  примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 статті 27 цього Кодексу;

     6) за  відсутністю скарги потерпілого,  якщо справу може бути порушено не  інакше  як  за  його  скаргою,  крім  випадків,  коли прокуророві  надано  право  порушувати  справи  і  при відсутності скарги потерпілого (частина 3 статті 27 цього Кодексу);

     7) щодо померлого,  за винятком випадків,  коли провадження в справі є необхідним для  реабілітації  померлого  або  відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;

     8) щодо особи,  про яку є вирок по тому ж  обвинуваченню,  що набрав  законної  сили,  або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;

     9) щодо  особи,  про  яку  є  нескасована  постанова  органу дізнання,  слідчого,  прокурора про  закриття  справи  по  тому  ж обвинуваченню;

     10) якщо про відмову в порушенні справи по  тому  ж  факту  є нескасована постанова органу дізнання,  слідчого,  прокурора.

Якщо  обставини,  зазначені  в  пунктах 1, 2 і 3 вказаної статті КПК України, виявляються  в  стадії  судового  розгляду,  суд  доводить розгляд справи  до  кінця  і  у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 (за відсутності події злочину і за відсутністю в діянні складу злочину), постановляє   виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених пунктом 3 (внаслідок акта  амністії,  якщо  він  усуває  застосування покарання  за  вчинене  діяння,  а  також в зв’язку з помилуванням окремих осіб), -  обвинувальний  вирок  із звільненням засудженого від покарання.

Закриття  справи  на  підставах,  зазначених  у пункті 3 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В  цьому  разі  провадження  у  справі  продовжується в звичайному порядку.

У разі наявності достатніх  підстав  вважати,  що  суспільно небезпечне діяння  вчинено особою, яка досягла  одинадцяти  років, але до виповнення віку, з якого  законом  передбачена  кримінальна відповідальність, по факту цього  діяння  порушується  кримінальна справа. Така справа вирішується у порядку,  передбаченому  статтею 7-3 КПК України.

Якщо  в  ході  дізнання,  досудового чи судового слідства або перевірки,  що  проводилась  на підставах, передбачених частиною 4 статті  97  цього  Кодексу,  поряд  з  обставинами,  зазначеними у пунктах 1, 2, 3, 5, 6, 8 - 10 частини 1 вказаної статті КПК України, що виключають провадження  у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені ознаки  адміністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя зобов’язані направити відповідні матеріали органу  (посадовій  особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення.

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи оформляється у відповідності із вимогами ст.. 99, 130 КПК України та складається з вступної, описово-мотивувальної та резолютивної частини.

У вступній частині постанови вказуються дата, час, місце винесення постанови, ким вона винесена і з якого приводу.

Описова частина постанови про відмову в порушенні кримінальної справи містить чітко викладені підстави до відмови в порушенні кримінальної справи. Дуже важливим елементом цієї частини зазначеної постанови є обґрунтування прийняття такого рішення. Необхідним є посилання на конкретну норму кримінально-процесуального закону, якою керується слідчий, прокурор, приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

В резолютивній частині постанови формулюється рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Тут також має бути визначено долю речових доказів – предметів, документів та інших матеріалів, вилучених при перевірці, а також викладено порядок оскарження прийнятого рішення. Копія постанови обов’язково вручається заявникові та іншим зацікавленим особам.

Постанову слідчого та органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокурору, а якщо така постанова винесена прокурором – вищому прокурору. Скарга подається особою, інтересів якої вона торкається, або її представником протягом семи днів з моменту отримання копії постанови.

У разі незгоди прокурора відмінити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скарга на цю постанову подається особою, якої вона торкається або її представником до суду в порядку, передбаченому ст.. 2361 КПК України, тобто до місцевого суду за місце розташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання повідомлення прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи [5] .

Слід відмітити, що заінтересована особа або її представник вправі оскаржити до суду постанову органу дізнання, слідчого прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи лише після оскарження її відповідному прокурору і залишення цієї скарги без задоволення. Негативну відповідь прокурора на вказану скаргу слід додати до скарги, що подається до суду [6] .

Постанова судді або ухвала суду про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена особою, якої вона торкається або її представником протягом семи днів з дня отримання копії постанови або ухвали до вищого суду.

Питання про відновлення пропущеного з поважних причин строку подачі окремої скарги на постанову судді або ухвалу суду вирішується тим же суддею або судом, які винесли це рішення, і вищестоящим судом в порядку, передбаченому ст.. 351 КПК України.

Питання про відновлення пропущеного з поважних причин строку на оскарження постанови органу дізнання, слідчого, прокурора може бути вирішено прокурором, якому подається скарга на постанову, а також судом, до якого остання оскаржується після відмови прокурора в задоволенні скарги [7] .

3. Прокурор, слідчий,   орган  дізнання  або  суддя  відповідно до положень статті 97 КПК України зобов’язані приймати заяви  і  повідомлення  про  вчинені  або  підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

     По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання  або  суддя  зобов’язані не  пізніше  триденного  строку прийняти одно з таких рішень:

     1) порушити кримінальну справу;

     2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

     3) направити заяву або повідомлення за належністю.

     Одночасно  вживаються  всі  можливі  заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про  реальну  загрозу  життю  та  здоров’ю  особи,  яка повідомила   про   злочин, прокурор, слідчий, орган дізнання  або  суддя  зобов’язані  вжити  необхідних  заходів  для забезпечення  безпеки  заявника,  а  також  членів  його  сім’ї та близьких  родичів,  якщо  шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Необхідність передачі справи за належністю передбачена і нормами статті 251 КПК України.

На стадії попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням  порушити справу, або залишає  скаргу  без  розгляду,  якщо  вона  не відповідає процесуальним вимогам,  та повертає її особі, яка подала скаргу, або за   наявності  до  того  підстав  відмовляє  в  порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору [8] .

Форма і зміст супроводжувального листа, яким направляється заява або повідомлення про злочин за належністю, має відповідати загальним вимогам до процесуальних документів.

Зокрема, обов’язковою є письмова форма та наявність вступної, описово-мотивувальної та резолютивної частини.

Вступна частина зазначеного вище супровідного листа має містити дату складення такого листа, його реєстраційний номер, загальну інформацію щодо  приводу, за яким він складений.

Описова частина листа містить чітко викладені підстави для направлення заяви або повідомлення про злочин за належністю.

Як і при складенні постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи обов’язковим елементом описової частини листа є обґрунтування прийняття рішення про направлення заяви або повідомлення про злочин за належністю.

Таке обґрунтування має супроводжуватись вказанням на норму кримінально - процесуального закону, якою керується слідчий, прокурор, суддя, приймаючи зазначене рішення, зокрема положення ч.3 статті 97 КК України, закон, що встановлює компетенцію розгляду такої заяви або повідомлення про злочин для суб’єкта, якому направляється така заява або повідомлення.

В резолютивній частині супроводжувального листа формулюється саме рішення про направлення заяви або повідомлення про злочин за належністю, підпис посадової особи органу дізнання. 

4.

ПОСТАНОВА

про відмову в порушенні кримінальної справи

м. Кіровоград                                                                        6 травня 2004 р.

Слідчий Кіровського РВВС УМВС України в Кіровоградській області капітан міліції Іванов А.Р., розглянувши матеріали по заяві гр.. Степанової В.М.. про факт викрадення її особистого майна,

ВСТАНОВИВ:

1 травня 2004 року о 18 годині 15 хвилин до чергової частини Кіровського РВВС УМВС України в Кіровоградській області надійшла заява гр.. Степанової В.М. про викрадення в неї 450 (чотириста п’ятидесяти) грн. готівкою із її квартири.

Проведеною перевіркою по даній заяві встановлено, що гроші, про які йшлося в заяві гр.. Степанової В.М., були викрадені гр.. Куреньовим В.С., 1995 р.н.

В діях гр.. Куреньова В.С. вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

На момент вчинення суспільно небезпечного діяння гр.. Куреньов В.С. не досяг одинадцятирічного віку.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 6, 99, 130 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1.                     В порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки 450 (чотириста п’ятидесяти) грн. готівкою відмовити.

2.                     Повідомлення про факт вчинення Куреньовим В.С. крадіжки направити до служби в справах неповнолітніх за місцем проживання Куреньова В.С.

3.                     Копію цієї постанови направити прокурору, гр.. Степановій В.М.

Слідчий капітан міліції                    А.Р. Іванов               (Підпис)


Нормативні акти і література.

1.     Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.

2.     Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР, 1961, N 2 ст. 15.

3.     Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. - № 7-8. – 624 с.

4.      В.М. Тертишник. Кримінально-процесуальне право України : Навч. Посіб.- К.: Юрінком Інтер, 1999. – 576 с.

 
« Понятие, содержание и значение субъективной стороны преступления   Права людини і громадянина »