Начало >> Учеба >> Права людини і громадянина

Права людини і громадянина

Печать

Проголошені права людини і громадянина, зокрема економічні права, навіть закріплені у відповідних актах держави й її органів, не можуть бути реалізовані без реальних гарантій їх здійснення. Відповідно до Конституції України громадяни наділені системою економічних прав. Вони мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41), право на підприємницьку діяльність (ст. 42), право на користування об'єктами державної та комунальної власності, а також права власності Українського народу (статті 13,14).

Встановлення прав людини і громадянина навіть у нормативно-правовому акті не є показниками їх реальності. Відомо, що і в конституціях держав із тоталітарним режимом правління були проголошені широкі права і свободи, однак вони були лише про декларовані. Велике значення має саме реальне забезпечення прав та свобод людини і громадянина, що є однією із найважливіших ознак демократичної, правової держави [1, с. 110].

У науковій літературі в останні роки проблемі конституційно-правових гарантій приділялася велика увага. Видано ряд ґрунтовних праць, в яких досліджувалися питання гарантій. Зокрема, це наукові публікації таких вчених, як Т. Заворотченко, А. Колодій, В. Погорілко, О. Скакун, Ж. Пустовіт. Дослідженню гарантій економічних прав не приділялося достатньої уваги.

Визначенню гарантій економічних прав людини і громадянина об'єктивно має передувати загальне визначення гарантій прав людини і громадянина. Права людини і громадянина та їх гарантії в юридичній літературі визначаються по-різному. На думку О. Скакун, під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини і громадянина розуміють систему соціально-економічних, моральних, політичних та юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону і надійний захист [2, с. 202]. З наведеного можна зробити висновок, що гарантії прав та свобод людини і громадянина як загальне поняття - це основні способи, засоби, за допомогою яких кожна особа має можливість реалізувати свої права.

В. Погорілко та ряд інших науковців вважають, що юридичні гарантії є специфічним правовим засобом забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав людини і громадянина; першочергового значення вони набувають при практичній реалізації суб'єктивних прав громадян. Іншими словами, юридичні гарантії - це передбачені законом спеціальні засоби практичного забезпечення прав і свобод людини і громадянина [3, с. 40].

Т. Заворотченко [4. с. 95] зазначає, що поняття гарантій прав і свобод людини та громадянина відрізняється від поняття конституційно-правових гарантій тим, що останні встановлюються Основним Законом держави та іншими законодавчими актами. Конституційно-правові гарантії за своїм характером є юридичними нормами, які дають можливість реалізувати права і свободи людини та громадянина в житті. За своєю суттю конституційно-правові гарантії прав і свобод людини та громадянина - це умови, що зобов'язана створити держава для реалізації конституційних прав і свобод своїм громадянам. За змістом конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина є системою заходів, яка спрямована на реалізацію конституційних прав і свобод. За формою конституційно-правові гарантії - це передбачені Конституцією і законами України організаційно-правові та нормативно-правові способи реалізації конституційних прав і свобод особи. Роль і значення конституційно-правових гарантій прав і свобод особи визначаються тим, що вони є сукупністю різних факторів в економічній, політико-правовій, культурній та інших сферах життя суспільства, які створюють максимум можливих на даному етапі розвитку суспільства і держави умов та передумов для реальної можливості здійснення прав і свобод особи. Спеціального аналізу заслуговують гарантії економічних прав і свобод людини та громадянина, оскільки в юридичній літературі ця проблема недостатньо досліджена. Щоб розкрити поняття, сутність, зміст і форми гарантій економічних прав, необхідно, н; нашу думку, проаналізувати гарантії конкретних економічних прав та визначити їх суть, зміст, форму. Розглянемо суть, зміст і форму гарантій права на приватну власність.

Суттю гарантій права на приватну власність є створення державою умов для повного здійснення, реалізації громадянами права на приватну власність, рівність усіх форм власності, захист прав усіх суб'єктів права власності, непорушність прав приватної власності, заборона примусового відчуження права приватної власності (виняток - суспільна необхідність), конфіскація майна у передбачених законом випадках. Змістом є можливості особи вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю приватною власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Формою гарантій права на приватну власність є здійснення права приватної власності в порядку та спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Суттю гарантій права на користування об'єктами публічної власності є умови, що створюються державою для здійснення даного права. Змістом є можливість реалізації права на користування об'єктами публічної власності. Формою гарантій даного права є те, що користування ним можливе лише у встановленому Конституцією та законом порядку.

Суттю гарантій права на підприємницьку діяльність є умови, що створюються державою для реалізації права на підприємницьку діяльність. Змістом є заходи, які вживаються державою для забезпечення цього права. Наприклад, забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку. Формою є здійснення права на підприємницьку діяльність у порядку та спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Отже, гарантії економічних прав людини та громадянина як поняття є системою засобів і способів, що дають реальну можливість для захисту своїх прав на володіння, користування та розпорядження економічними благами.

За своєю суттю гарантії економічних прав - це умови, що зобов'язана створити держава для реалізації прав; за змістом - це система заходів, спрямована на реалізацію прав (організація підприємницької діяльності, користування об'єктами права публічної власності); за формою - це передбачені Конституцією і законами України організаційно-правові та нормативно-правові форми реалізації економічних прав людини та громадянина.

Конституційно-правові гарантії поділяються на дві основні групи:
- нормативно-правові гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина, які передбачають сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечується реалізація, порядок охорони і захисту прав і свобод особистості. До них належать гарантії, закріплені в Конституції України та інших законах і міжнародно-правових актах;
- організаційно-правові гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина, до яких належать механізм держави, органи місцевого самоврядування, посадові особи, політичні партії, громадські організації, засоби масової інформації, міжнародні правозахисні організації та їх діяльність у сфері правотворчості та правозастосування, спрямована на створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами і свободами [5, с. 111].

Нормативно-правові й організаційно-правові гарантії взаємопов'язані між собою та взаємно обумовлені і, у свою чергу, класифікуються за різними критеріями: види прав і свобод людини і громадянина; територія поширення; форма закріплення в нормативних актах; характер правових норм; функціональна спрямованість тощо.

Ми вважаємо за необхідне, на основі системи конституційно-правових гарантій, встановлених наукою конституційного права, виділити такі групи конституційно-правових гарантії економічних прав: нормативно-правові гарантії економічних прав та організаційно-правові гарантії економічних прав, які, у свою чергу, мають як загальні ознаки, притаманні всій системі конституційно-правових гарантій, так і специфічні.

До загальних ознак конституційно-правових економічних гарантій прав людини та громадянина як складового елементу конституційно-правових гарантій відносять: вираження міри свободи, системність, фундаментальність, постійний характер, значущість, державну забезпеченість, універсальність, пріоритетність, загальність, індивідуальність, рівність і справедливість [5, с. 112].

До специфічних ознак, які дають можливість відокремити їх від інших гарантій, відносять: особливий об'єкт гарантування - економічні блага, особливі державні механізми їх забезпеченості - створення спеціальних державних органів, наділених організаційними та контролюючими повноваженнями, а також надання органам загальної компетенції особливих окремих повноважень у сфері гарантування економічних прав.

Нормативно-правові гаранти економічних прав - сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечується реалізація, порядок охорони та захисту економічних прав людини і громадянина.

Враховуючи сучасні погляди на класифікацію гарантій прав людини та громадянина загалом і нормативно-правових гарантій зокрема, слід зазначити, що нормативно-правові гарантії економічних прав можуть бути загальні та інституційні.

Загальні гарантії поділяються за елементами на норми-принципи, обов'язки, юридичну відповідальність та процесуальні гарантії.

Норми-принципи економічних прав - це незаперечні вимоги загального характеру, керівні засади (ідеї), що прямо закріплені в Конституції України та інших законах, які зумовлюються об'єктивними закономірностями існування і розвитку особистості в суспільстві і визначають зміст та спрямованість державного правового регулювання з метою забезпечення економічних прав людини та громадянина.

Обов'язки як нормативно-правові гарантії економічних прав людини та громадянина - це міра обов'язкової поведінки держави, її органів, юридичних і фізичних осіб, яка визначена Конституцією і законами України, спрямована на виконання і дотримання норм права з метою забезпечення гарантій економічних прав-людини та громадянина.

Процесуальні гарантії економічних прав - це передбачена Конституцією та законодавством система умов і засобів організаційно-процедурного характеру, що регламентують порядок, форми і методи реалізації економічних прав людини та громадянина.

Юридична відповідальність як нормативно-правова гарантія економічних прав людини та громадянина - це передбачені Конституцією та законами вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення у сфері економічних благ.

Інституційні гарантії економічних прав поділяються:
- залежно від території поширення на внутрішньодержавні (національні), які поділяються на державні, локальні та корпоративні, а також на міжнародні гарантії, які поділяються на всесвітні та регіональні;
- залежно від форми закріплення в нормативних актах - на конституційні та галузеві;
- залежно від характеру правових норм - на матеріальні та процесуальні;
- за способом викладення в нормативно-правових актах - на прості, складні і змішані;
- залежно від того, які органи залучаються до захисту прав і свобод людини, - на судові і несудові;
- залежно від функціональної спрямованості - на гарантії реалізації, гарантії охорони та гарантії захисту.

Організаційно-правові гарантії - це систематична організаторська діяльність держави та всіх її органів, посадових осіб, громадських організацій, спрямована на створення громадянам сприятливих умов для реального користування своїми правами та обов'язками [6, с. 222].

До організаційно-правових гарантій економічних прав людини та громадянина відносять діяльність державних органів і громадських організацій, спрямовану на забезпечення, реалізацію, охорону прав і свобод людини та громадянина.

Організаційно-правові гарантії спрямовані на забезпечення і захист прав і свобод людини та громадянина, боротьбу з правопорушеннями, утвердження режиму законності. Змістом організаційно-правових гарантій є визначення, прийняття та реалізація державою соціальної та правової політики, державний і громадський контроль, обробка інформації щодо прав людини тощо. Метою організаційно-правових гарантій є підвищення ефективності використання всіма громадянами національних і міжнародних гарантій прав і свобод, а також створення умов для виконання обов'язків.

Організаційно-правові гарантії конституційних прав людини та громадянина, у тому числі гарантії економічних прав, класифікуються за такими підставами:
- залежно від сфери дії - на національні (внутрішньодержавні) і міжнародні (інтернаціональні);
- за засобом створення - на державні, які створює держава, і недержавні, які створюються як громадські організації;
- за характером діяльності, спрямованим на захист прав, - на органи-гаранти загальної компетенції й органи-гаранти спеціальної компетенції;
- за територію поширення компетенції органів - на центральні та місцеві;
- за змістом діяльності - на контрольні, процедурні та організаційно-технічні;
- за функціями органів-гарантів - на організаційно-політичні, організаційно-економічні, організаційно-соціальні, організаційно-культурні, організаційно-ідеологічні;
- за формами влади - на парламентські, президентські, судові, прокурорські, управлінські, контрольні та місцеві.

Великого значення у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина набувають міжнародно-правові гарантії. Вони передбачені міжнародними договорами, конвенціями, деклараціями, іншими міжнародними документами і є системою міжнародних норм, принципів, правових і організаційних засобів, умов і вимог. Міжнародно-правові гарантії поділяються на міжнародні нормативно-правові та міжнародні організаційно-правові.

Міжнародні нормативно-правові гарантії економічних прав - це міжнародно-правові акти, що містять правила діяльності, формулюють права й обов'язки відповідних суб'єктів (конвенції, пакти, угоди, договори тощо), а також міжнародні документи, які, як правило, не містять норм, правил поведінки (зокрема, декларації, заяви, меморандуми).

До міжнародних нормативно-правових гарантій економічних прав в Україні належать: Всесвітня декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Європейська конвенція з прав людини, Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством та їх державами-членами, Заключний акт Наради по безпеці і співробітництву в Європі (далі - НБСЄ), Паризька хартія тощо.

До економічних прав, проголошених в Декларації, слід віднести норму статті 17, яка передбачає право кожної людини володіти майном як одноособово, так і разом із іншими, та норму про те, що ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні, культурні права не передбачає права на приватну власність та свободу підприємницької діяльності. В нашому розумінні економічних прав Пакт проголошує лише соціальні та культурні права: право на справедливі та сприятливі умови праці, право створювати профспілки, право на соціальне забезпечення, право на освіту, на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров'я, право на участь у культурному житті та ін.

Положення Конституції України щодо права приватної власності в цілому відповідають положенням Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Разом із тим слід зазначити, що переклад Конвенції страждає як на непослідовність у самому тексті (наприклад, громадські інтереси та загальні інтереси), так і на суперечність юридичних понять, які застосовуються в українському правознавстві (наприклад, громадські інтереси та загальні інтереси в Конвенції і суспільна необхідність у Конституції України). Що стосується інших економічних прав, а саме права на підприємницьку діяльність та права на користування об'єктами публічної власності, то Конвенцією та протоколами до неї вони не передбачені, отже, не підлягають захисту як в Європейській комісії, так і в Європейському суді з прав людини.

До міжнародних організаційно-правових гарантій економічних прав людини в Україні належать відповідні органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна: Комісія з прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, Центр з прав людини в Женеві, Європейська комісія з прав людини, Європейський суд, Комітет міністрів Ради Європи.

Громадянин України реально може захистити свої економічні права на міжнародному рівні, звернувшись до Європейського суду з прав людини. Зміцненню захисту економічних прав в Україні сприятиме ратифікація нашою державою ряду міжнародних документів: Соціальної хартії та Європейської конвенції про облаштування та підприємництво.

Отже, всі гарантії економічних прав людини та громадянина знаходяться в тісному взаємозв'язку із загальними гарантіями людини та громадянина і співвідносяться як загальне та спеціальне. Крім того, вони є взаємозалежними та взаємопов'язаними: процесуальні гарантії економічних прав є формою втілення в реальність матеріальних їх гарантій; функціонування організаційно-правових гарантій економічних прав базується на матеріальних та процесуальних і цілком залежить від них; внутрішньодержавні матеріальні та процесуальні гарантії економічних прав базуються на загальновизнаних міжнародно-правових гарантіях прав людини, закріплених у відповідних міжнародно-правових нормах, які стали частиною національного законодавства України; юридична відповідальність як особливий вид гарантій економічних прав людини та громадянина забезпечує реальність усіх зазначених гарантій економічних прав. Економічні права знайшли втілення у найважливіших міжнародно-правових актах - Загальній Декларації прав людини та Європейській конвенції захисту основних прав людини. Визначення економічних прав жоден із цих нормативно-правових актів не дає. В них фактично закріплено лише право приватної власності.

Література

  1. Х.Баглай М. В., Габричидзе Б. Я. Конституционное право Российской Фодерации. - М., 1996. - 810 с.
  2. Скакун О. Ф. Теорія держави і права / Пер.з рос.-X., 2001.-656 с.
  3. Погорілко В. Ф., Сірий М. І. Права та слободи людини і громадянина в України. - К., 1997. - 40 с.
  4. А.Заворотченко Т. М. Поняття конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина и Україні // Держала і право: 36. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К, 2001. - Вип. 13. -С. 94-99.
  5. Заворотчепко Т. М. Система конституційно - правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2002. – X.,5. -
    С. 110-116.
  6. Конституційне право України / За ред. В Ф. Погорілка. - К., 1999. - 734 с.
 
« Порушення кримінальної справи   Правовые понятия »