Начало >> Учеба >> Предмет, основні поняття та методи дослідження у судової психіатрії

Предмет, основні поняття та методи дослідження у судової психіатрії

Печать
Оглавление
Предмет, основні поняття та методи дослідження у судової психіатрії
Правові процесуальні та організаційні основи судово-психіатричної експертизи
Судово-психіатрична експертиза обвинувачених
Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих
Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі
Примусові заходи медичного характеру

1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ

У перекладі з грецької «психіатрія» означає лікування психіки («психе» - душа, «ятрео» - лікувати). Сьогодні під психіатрією розуміється галузь медичної науки і практики, що займається вивченням етіології, патогенезу, клінічних ознак, діагностикою, профілактикою і лікуванням психічних захворювань, а також медико-соціальною реабілітацією осіб, які страждають на психічні захворювання.
Судова психіатрія - це спеціальний і самостійний розділ психіатрії, який вивчає різні психічні розлади стосовно питань кримінального і цивільного права, кримінального і цивільного процесу. На підставі висновку судових психіатрів приймаються процесуальні рішення - виносяться постанови, ухвали, вироки.
Оцінюючи психічний стан обвинувачених, потерпілих і свідків у кримінальному процесі чи позивачів і відповідачів у цивільному процесі судові психіатри-експерти повинні не тільки установити наявність чи відсутність психічних розладів, але й правильно діагностувати захворювання, а також вирішити питання про засоби лікування. Вирішуючи питання про осудність, експерт повинен визначити можливість обвинуваченого усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними в момент вчинення правопорушення. При психіатричній експертизі свідків і потерпілих оцінюється їх здатність правильно сприймати події і давати щодо них показання. В цивільному процесі для установлення дієздатності психіатр повинен з'ясувати, чи може підекспертний розуміти значення своїх дій чи керувати ними. При обстеженні засуджених установлюється їх можливість відбувати покарання. Різнобічність, складність і відповідальність завдань, які стоять перед судовими психіатрами, вимагають від них особливої чіткості методологічних підходів.
Судова психіатрія - це наука, яка найтіснішим чином пов'язана з психологією, філософією, правовими і медичними науками. Вона невіддільна від загальної психіатрії, але має свої особливі завдання.
Будучи наукою медичною і залишаючись у системі охорони здоров'я, судова психіатрія вивчає психічні розлади з метою сприяння правосуддю і зміцненню законності. Вона має справу з тими розладами психічної діяльності, встановлення яких у кримінальному чи цивільному судочинстві спричиняє настання специфічних правових наслідків - звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного характеру, визнання договору недійсним тощо.
Судова психіатрія покликана, з одного боку, допомагати слідству і суду дотримувати гуманного принципу закону -не вважати суспільне небезпечні діяння психічно хворих злочинами, а психічно хворих, які скоїли суспільне небезпечні діяння,- злочинцями; з іншого боку - не допускати випадків, коли психічно здорова особа, що вчинила злочин, могла б ухилитися від заслуженого покарання, симулюючи психічне захворювання.
У загальному розумінні, предмет судової психіатрії становлять психічні розлади, що мають правове значення у кримінальному та цивільному судочинстві.
Коло питань, які досліджуються судовою психіатрією, визначається переважно тими практичними завданнями, що ставляться перед нею. До них належать:

  1. експертні обстеження і надання висновків про осудність чи неосудність осіб, які притягаються до кримінальної
    відповідальності  і породжують сумнів у їхньому психічному здоров'ї в слідчих органів і суду, а також про психічний стан цих осіб у період проходження експертизи;
  2. визначення психічного стану засуджених, що виявляють ознаки психічного розладу під час відбування поки
    рання, і надання висновку про застосування до них необхідних медичних заходів;
  3. визначення психічного  стану свідків  і потерпілих, якщо  виникають  сумніви  щодо  правильного  сприйняття
    ними, фіксації, утримання та відтворення обставин, очевидцями яких вони були;
  4. обстеження і надання експертних висновків з питань дієздатності осіб, щодо психічного здоров'я яких у суду в цивільному процесі виникають сумніви;
  5. попередження суспільне небезпечних дій психічно хворими, у тому числі шляхом застосування примусових
    заходів медичного характеру відносно неосудних, і осіб, які захворіли на психічну хворобу після вчинення зло
    чину.

Для вирішення завдань, що стоять перед судовою психіатрією, необхідні визначені методологічні позиції, оскільки в цій діяльності перетинаються інтереси особи і суспільства, які не завжди збігаються. З одного боку, це захист прав людини, а з іншого - захист суспільства і кожної в ньому людини від небезпечних дій психічно хворих.
Відповідно до завдань судово-психіатричної експертизи судова психіатрія розробляє принципи судово-психіатричної оцінки окремих психічних захворювань - психіатричні критерії, на підставі яких робляться висновки про неосудність, недієздатність, вибір тих чи інших примусових заходів медичного характеру відносно психічно хворих, що вчинили суспільне небезпечні дії.
Таким чином, судова психіатрія займає особливе місце в межах загальної психіатрії і є самостійним розділом науки і практики, який вбирає в себе різноманітний комплекс даних про патологію психічної діяльності людини.



 
« Правовые понятия   Предприятие и экономика »