РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ХУЛІГАНСТВА

1.1. Ознаки об’єктивної сторони складу злочину хуліганства

Перш нiж розкривати поняття об’єкта хулiганства, необхiдно розкрити змiст взагалi об’єкта посягання. В системi основних елементiв складу злочину, об’єкт посягання займає важливе мiсце, вiн в значнiй мiрi допомагає розкрити змiст i суспiльну небезпечнiсть злочину. Об’єктом злочину прийнято вважати те, на що посягає злочин. В науковому розумiннi об’єктом злочину є суспiльнi вiдносини, на якi посягає злочин, яким вiн спричинює шкоду, наносить збитки i якi захищаються нормами кримiнального закону.
В науцi кримiнального права розроблена класифiкацiя об’єктів злочинів: загальний, родовий i безпосередній. Така класифікація має не тільки пізнавальне, але й кодифiкацiйне i правозастосовче значення. Загальним об’єктом злочину виступають всi суспiльнi вiдносини, охоронюванi нормами кримінального закону. Цей об’єкт є сталим, але до тих пiр, поки не змiниться сам кримiнальний закон (кримiналiзацiя, декримiналiзацiя).
Родовий об’єкт бiльш детальнiше конкретизує об’єкт посягання, вiн є частиною загального об’єкту. Пiд ним прийнято розумiти визначену групу однорiдних суспiльних вiдносин, на якi посягає однорiдна група злочинiв. Родовий об’єкт має велике практичне значення. Система Особливої частини Кримiнального кодексу будується, виходячи iз родового об’єкту.
В правовiй лiтературi питання про родовий об’єкт хулiганства є спiрним. Ряд авторiв визнають родовим об’єктом хулiганства суспiльний порядок1. На думку ж авторiв одного з пiдручникiв Особливоi частини кримiнального права, родовим об’єктом злочинiв, об’єднаних в главi ХІІ Кримiнального кодексу, є сукупнiсть близьких мiж собою суспiльних вiдносин, що складають змiст громадського порядку, громадськоi безпеки i здоров’я населення 2.
На мою думку, найбiльш обгрунтованою є позицiя авторiв, що визнають родовим об’єктом хулiганства громадський порядок. Ця позицiя базується по-перше на тому, що поняття громадський порядок, громадська безпека i здоров’я населення не тотожнi i навiть не однорiднi, хоча близькi i взаємообумовленi. Кожному з них притаманна певна самостiйнiсть. По друге, в дiйсностi нi один зі злочинiв, передбачених главою ХІІ КК, не посягає одночасно на громадський порядок, громадську безпеку i здоров’я населення. В той час, кожному з цих злочинiв притаманна певна самостiйнiсть, тобто, якщо громадський порядок втiлюється в створеннi стану громадського спокою, прийнятих зовнiшнiх умов життєдiяльностi людей, що забезпечує нормальний ритм суспiльного життя, то громадська безпека проявляється в створеннi безпечних умов при користуваннi джерелами пiдвищеноi небезпеки i проведеннi робiт пiдвищеноi небезпеки, а народне здоров’я - це вiдособлена група суспiльних вiдносин, що виникають i складаються при реалiзацiї належних населенню сукупних фiзичних i психiчних благ, що забезпечують нормальне функцiонування i розвиток людськоi спiльностi.
Таким чином, на мою думку, родовим об’єктом хулiганства слiд вважати лише громадський порядок. Пiд безпосереднiм об’єктом злочину розумiють суспiльне вiдношення, якому спричиняє збитки, наносить шкоду конкретний злочин.
Безпосереднiй об’єкт є частиною родового об’єкту. Встановлення його при квалiфiкацii злочину є обов’язковим. По безпосередньоому об’єкту проводиться розмежування подiбних складiв злочинiв. В правовiй лiтературi iснують рiзнi точки зору про те, що вважати безпосереднiм об’єктом хулiганства. Так, на приклад, В.I. Ткаченко, П.I.Грiшаев, Б.В.Здравомислов вважають, що безпосереднiм об’єктом хулiганства, завжди є громадський порядок.
На думку iнших вчених, безпосереднiм об’єктом хулiганства, окрiм громадського порядку, слiд визнати також правила спiвжиття (А.А.Герцензон), громадську безпеку (Н.Ф.Кузнецов) та iнше. Бiльшiсть вчених - юристiв вважають все ж таки об’єктом хулiганства громадський порядок, тобто взаємовiдносини громадян мiж собою i суспiльством, заснованi на правилах спiвжиття. На мiй погляд, це є вiрне твердження, так як важко уявити громадський порядок, який би не опирався на суворе дотримання правил спiвжиття.
Слiд також погодитись i з тим, що хулiганство може наносити шкоду не тiльки громадському порядку, але й здоров’ю, честi i гiдностi окремих громадян, а також державнiй, колективнiй i приватнiй власностi. Але не слiд ототожнювати безпосереднiй об’єкт злочину з будь-якими суспiльними вiдносинами, яким злочин може нанести шкоду. Так, при хулiганствi порушується громадський порядок, а здоров’ю громадян, власності та iншим вiдносинам шкода може бути i не нанесена. Тому, на мою думку, безпосереднiм об’єктом хулiганства слiд вважати громадський порядок.
Дане твердження опирається також i на диспозицiю статтi 296 КК України, з тексту якої видно, що хулiганство - умиснi дiї, що грубо порушують громадський порядок. Для правильного застосування ст. 296 КК України треба чiтко зрозумiти, що ж охоплюється поняттям „громадський порядок”. Законодавець не дав чiткого поняття. Воно вироблене в наукових працях вчених - юристiв, i iснує багато рiзних визначень громадського порядку.
Всю сукупнiсть визначень I.Н.Даньшин роподiляе на три групи:
а) поняття громадського порядку в широкому розумiннi;
б) поняття громадського порядку у вузькому розумiннi;
в) тлумачення громадського порядку за допомогою iнших, або описання його з допомогою однiєї, i до того ж не головної ознаки 3.
Що стосується поняття громадського порядку в широкому розумiннi, то тут також не має єдностi серед вчених. Так, наприклад, О.Н.Горбунова розумiє пiд громадським порядком в широкому розумiннi весь лад, всю систему громадських вiдносин, iснуючих в суспiльствi, що органiзовується i пiдтримується в державi. В.I.Ткаченко вважає, що громадський порядок - це сукупнiсть вiдносин, що регулюються правом, нормами i правилами спiвжиття. М.Л.Наклович висловлюе думку, що пiд громадським порядком в широкому розумiннi потрiбно розумiти врегульовану юридичними нормами i правилами спiвжиття сукупнiсть громадських вiдносин, що склалися в державi i ставлять своею метою подальший розвиток i укрiплення цих вiдносин.
Висловлюються i iншi визначення. Але їх аналiз зводиться в загальному до того, що прихильники погляду на громадський порядок у широкому розумiннi вважають, що вiн складається при здiйсненнi не тiльки правових норм, але й iнших правил поведiнки - правил спiвжиття, норм моралi i т.п. Визначення громадського порядку у широкому значеннi є неконкретним. I.Н.Даньшин вважае, що у широкому розумiннi поняття громадського порядку носить надто загальний характер, з нього не видно, якi ж сторони суспiльного життя, який порядок вiдносин мiж людьми потрiбно захищати. Бiльш вузьке розумiння громадського порядку має певнi теоретичнi переваги, бо визначає окремi елементи, сторони громадського порядку, якi в своїй сукупностi дають можливiсть визначити коло складаючих його суспiльних вiдносин.
Визначення громадського порядку у вузькому розумiннi вченi також визначають по рiзному. Так, наприклад, О.Н.Горбунова розумiє пiд цим вiдносини, що створюють в державi стан спокою i безпеки, складають систему вольових суспiльних вiдносин, сукупнiсть яких можна назвати громадським порядком у вузькому змiстi слова. М.А.Єфремов говорить про громадський порядок як про систему взаємовiдносин, що встановились в суспiльствi мiж громадянами, що регламентується не лише нормами права, але й нормами моралi i забезпечуючих здiйснення державними i громадськими органiзацiями та всiма громадянами своїх прав, захист їх законних iнтересiв i виконання ними своїх обов’язкiв. Але найчастiше всього кримiналiсти пiд громадським порядком у вузькому значеннi розумiють врегульовану юридичними нормами i правилами спiвжиття сукупнiсть лише тих суспiльних вiдносин, якi мають забезпечувати нормальне функцiонування державних i громадських установ, пiдприємств i органiзацiй, цiлiснiсть майна громадян, безпеку, честь i гiднiсть людей, а також нормальнi умови для їх роботи, побуту i вiдпочинку. I це визначення, на мiй погляд, найбiльш правильне 4.
Ст. 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України) 2001 року значно звужує поняття кримінально караного хуліганства порівняно з ст.206 КК 1960 р. Чинний КК декриміналізує дії, які за КК 1960 р. карались як просте хуліганство, яке за змістом не відзначалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Особлива зухвалість, як і винятковий цинізм із кваліфікуючих ознак хуліганства перетворились у його альтернативні конститутивні (конструктивні), тобто обов'язкові ознаки.
Чинний КК диференціює відповідальність за хуліганство у чотирьох частинах ст.296, залежно від відсутності чи наявності певних кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих ознак, серед яких новою ознакою є вчинення хуліганства групою осіб (ч.2 ст.296). Зазнав змін і перелік знарядь, використовуваних для вчинення найтяжчого виду хуліганства, передбаченого ч.4 ст.296 (раніше це було особливо злісне хуліганство, передбачене ч.3 ст.206 КК 1960 p.): він не містить вказівки на ножі як самостійне знаряддя вчинення цього злочину. Якщо ніж не є холодною зброєю, він може бути знаряддям вчинення цього виду хуліганства лише за умови, що підпадатиме під поняття ‘іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень’. Поняття інших предметів набуло в чинному КК ширшого змісту - такими предметами нині є не лише спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень (як про це говорилось у ч.3 ст.206), а й заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень. В ч.4 ст.296 говориться лише про застосування знарядь вчинення злочину, тоді як у ч.3 ст.206 говорилось 1 про спробу їх застосування.
Хуліганство може становити собою злочин трьох категорій залежно від ступеня тяжкості:

• злочин невеликої тяжкості - ч.1 ст.206;
• злочин середньої тяжкості - ч.ч.2 і 3 ст.296;
• тяжкий злочин - ч.4 ст.296 (ч.ч. 2, 3, 4 ст.12) 5.

Безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов суспільно корисної діяльності, побуту і відпочинку людей. При вчиненні хуліганства, передбаченого ч.4 ст.296, об'єктом є також здоров'я потерпілого, яке зазнає шкоди або ставиться в небезпеку заподіяння шкоди в усіх випадках застосування хуліганом зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Кримінально караним є таке посягання на громадський порядок, яке його грубо порушує, вчинюється з мотивів явної неповаги до суспільства і при цьому відзначається особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Об’єктивна сторона складу злочину - сукупнiсть передбачених законом ознак, характеризуючих зовнiшнiй прояв суспiльно-небезпечного дiяння, що посягає на об’єкти кримiнально-правової охорони, а також об’єктивнi умови, пов’язанi з цим посяганням. Тобто об’єктивна сторона - це те, в чому злочин має зовнiшне вираження. Об’єктивна сторона має значення для оцiнки суспiльноi небезпеки злочину. Об’єктивна сторона хулiганства виражається в активному дiяннi, яким грубо порушується громадський порядок i виражається явна неповага до суспiльства. Законодавством не визначений перелiк хулiганських дiй. I це не можливо зробити, так як за своїм характером хулiганськi дiї досить рiзноманiтнi. В зв’язку з цим, в юридичнiй лiтературi пропонуються рiзнi класифiкацii хулiганських проявiв. Так, П.С.Матишевський та I.Н.Даньшин дiлять останнi на три групи. До першої групи вiдносяться тi злочиннi дiяння, якi виражаються тiльки в порушеннi грормадського порядку без безпосереднього зв’язку з посяганням на особу чи майно. Такi дiї можуть виражатись, наприклад, в штучному створеннi шуму, аморальнi вчинки i т. п. Другу групу складають дiяння, що порушують громадський порядок i одночасно супроводжуються посяганням на особу. В таких випадках хулiганство вчиняється шляхом образи, нанесення ударiв, побоiв, спричинення тiлесних ушкоджень. Третя група включае в себе дiяння, що виявляються не лише в порушеннi громадського порядку, а i у посяганнi на власнiсть, наприклад, пiдпал, руйнування тощо. П.I.Грiшаев, наприклад, об’єднує другий i третiй елементи, що виводить П.С.Матишевський 6.
Необхiдно зауважити, що хоча запропонованi класифiкацiї хулiганських дiй i мають певне теоретичне значення, вони все ж носять умовний характер, так як хулiганськi дiяння часто виражаються в порушеннi громадського порядку, що супроводжується посяганням на особу чи власнiсть. Так, наприклад, гр. Н. та Е. засудженi Тернопiльським мiським судом до двох рокiв позбавлення волi за те, що 23.07.97 року, перебуваючи в станi наркотичного спянiння, близько 19 години грубо порушуючи громадський порядок з хулiганських мотивів нанесли удари продавцю магазина №56 гр. П., спричинивши останньоому легкi тiлеснi ушкодження i пошкодили товари, чим завдали магазину №56 збитки на суму 46 грн. 98 копiйок.
Якого б ступеня суспiльної небезпеки не досягали хулiганськi дiї, але всiм їм притаманнi спiльнi ознаки - вони грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства. Якщо у дiяннi вiдсутня хоча б одна з даних ознак, тодi виключається наявнiсть складу хулiганства. В юридичнiй лiтературi з цих питань є рiзнi думки. Так, наприклад, П.С.Матишевський пiд дiями, що грубо порушують громадський порядок, розумiє таку поведiнку винного, яка створює загрозу нормальнiй дiяльностi установ, пiдприємств, здоров’ю, життю людей, або викликають тривогу у громадян за недоторканiсть їх прав та iнтересiв. Так, наприклад, Н.Т.Куц, В.Т.Калмиков вважають, що пiд грубим порушенням громадського порядку потрiбно розумiти лише таке порушення правил поведiнки в суспiльствi, що спричиняє чи може спричинити суттєву шкоду нормальнiй дiяльностi органiзацiї, а також правам та iнтересам громадян.
Коментар до кримiнального кодексу України вказує на те, що пiд грубим порушенням громадського порядку слiдрозумiти заподiяння йому значної шкоди, що утруднює впорядковане функцiонування суспiльних вiдносин 7.
На мiй погляд, бiльш правильною є друга точка зору, хоча вона i неповно розкриває поняття грубого порушення громадського порядку, але при квалiфiкацiї i встановленнi ступеня суспiльноi небезпеки хулiганства вирiшальним є неможливiсть спричинити шкоду суспiльним вiдносинам, а реальне спричинення шкоди. Ступiнь грубого порушення порядку також потребує уточнення. Вона залежить вiд багатьох чинникiв. До них можна вiднести: тривалiсть хулiганських дiй, мiсце i час їх скоєння, кiлькiсть людей, на яких вони спрямованi, вiк i стать, стан здоров’я потерпiлих i т.п. Питання про те, грубо чи менш грубо порушується тими чи iншими дiяннями громадський порядок, вирiшується в кожному випадку з рахуванням всiх обставин справи.
Так, наприклад, фактор часу має у рядi випадкiв певне значення для цього виду злочину: ввiмкнення у дворi чи квартирi у нiчний час на повну потужнiсть радiо, магнiтофонiв (в умовах багатоквартирного будинку) може бути розцiнено як хулiганство, а тi самi дiї в день не мiстять ознак цього злочину. При вирiшеннi питання про грубе порушення порядку, слiд проаналiзувати обстановку його вчинення, що характеризується наявнiстю або вiдсутнiстю людей, подiями, якi вiдбуваються в мiсцi вчинення злочину, та їх соцiальною значимiстю. Але самого факту грубого порушення громадського порядку ще не достатньо, щоб калiфiкувати дii як хулiганськi. Для цього необхiдно, щоб в грубому порушеннi громадського порядку проявилась явна неповага до суспiльства.
В юридичнiй лiтературi icнує багато визначень поняття „явна неповага до суспiльства”. Так, Грiшаєв П.I. i Здравомислов Б.В. пiд явною неповагою до суспiльства розумiють очевидне для кожного зневажання громадськими iнтересами i протиставлення винним своєї поведiнки колективу i його iнтересам 8.
Коментар до кримiнального кодексу України зауважує, що пiд цим поняттям слiд розумiти вiдкрито виражене, очевидне для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил поведiнки, моральностi, добропристойностi.
На мiй погляд, друге визначення бiльш ширше розкриває поняття явної неповаги до суспiльства. Чи є неповага до суспiльства явною i яка ступiнь прояву неповаги, можна визначити лише виходячи з конкретних хулiганських дiй. Ступiнь прояву неповаги до суспiльства може визначатись цiлим рядом обставин: нахабство чи цинiзмом дiй, особливостями часу, мiсця, обстановки скоення хулiганських дiй, їх способом та iнше. Перерахованi обставини можуть поєднуватись, виступаючи в сукупностi, визначаючи тим самим пiдвищену ступiнь прояву неповаги до суспiльства. Однi i тiж дiї, вчиненi рiзним способоом, в рiзний час, в рiзних мiсцях чи в рiзнiй обстановцi, можуть свiдчити про бiльшу чи меншу ступiнь неповаги до суспiльства.
В кримiнально-правовiй лiтературi iснує думка про те, що обов’язковою ознакою хулiганства є його публiчнiсть. Рiзнi автори в поняття ознаки публiчностi хулiганства вкладали рiзний змiст. Так, Е.А.Фролов, А.К.Щедрiна характер хулiганства мотивували вчинення його лише в публiчних мiсцях. П.I.Грiшаєв розумiє публiчнiсть в наявностi стороннiх осiб - очевидцiв. Бiльшiсть авторiв вважають хулiганськi дiяння публiчними, якщо громадяни спостерiгають або за самими дiяннями чи за iх наслiдками (Н.Т.Куц, С.С.Яценко та iншi 9). I така точка зору, на мiй погляд, є правильною, так як хулiганство вiдноситься до тих злочинiв, якi можуть вчинюватись у будь-яких мiсцях: парк, ресторан, кiнотеатр, пiдприємство, установа тощо, а також в мiсцях iндивiдуального призначення: будинок, квартира, дача. У 72 вiдсотках випадкiв хулiганськi дii вчиняються у громадських мiсцях. I, як показує слiдчо-судова практика, у бiльшостi (84%) прилюдно, тобто в присутностi iнших громадян. У такому разi хулiганством порушується громадський порядок безпосередньо в момент його вчинення.
Але часто хулiганськi дii можуть проявитися i у безлюдних мiсцях, особливо тодi, коли винний вважае таким чином уникнути виявлення злочину i покарання. Тому, наприклад, знищення газонiв квiтiв, зривання афiш, перевертання лавочок, пошкодження дермантину на дверях квартир в момент їх вчинення, внаслiдок вiдсутностi очевидцiв i потерпiлих нi в кого не викликає почуття тривоги, збентеження, обурення. Вони з’являються, як тільки громадяни виявляють наслiдки хулiганства. Тому подiбнi дiї визнаються хулiганськими незалежно вiд того, вчиненi вони публiчно чи у вiдсутностi людей, оскiльки ними все ж грубо порушується громадський порядок i проявляється явна неповага до суспiльства. Тому можна зробити висновок, що публiчнiсть i громадське мiсце не є обов’язковими ознаками хулiганства. I це на мою думку, є правильним, так як в законi вiдсутня вказiвка на вчинення злочину.
З об’єктивної сторони склад хулiганства є формальним, так як цей злочин вважається закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй, вважає П.Матишевський, стверджуючи, що для складу хулiганства не вимагається настання шкiдливих наслiдкiв. Сам факт грубого порушення громадського порядку утворюе закiнчений злочин. Шкiдливi ж наслiдки, що наступили, свiдчать про пiдвищену суспiльну небезпеку. В той час I.Н.Даньшин, М.Л.Наклович вважають, що необхiдною ознакою об’єктивної сторони хулiганства є наслiдки 10. Слово „порушення”, яке дається у визначеннi хулiганства (ч.1 ст.296 КК України), вони трактують як таке, що свiдчить про наслiдки, необхiднi для складу хулiганства. З моєї точки зору, законодавець слово „порушують” застосовує не для того, щоб вказати на наслiдки хулiганських дiй, а для того, щоб визначити дiї, якi слiд квалiфiкувати як хулiганство. Згiдно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 28 червня 1991 року „Про судову практику у справах про хулiганство” хулiганськi дiї, що супроводжувались погрозою вбивством, образою громадянина, заподiянням побоїв, тiлесних ушкоджень (за винятком умисних тяжких ушкоджень) чи пошкодженням державного i колективного майна або приватного майна громадян без обтяжуючих обставин, належить квалiфiкувати тiльки за вiдповiдною частиною ст.296 КК України. Додаткова квалiфiкацiя за статтями про злочини проти особи або проти державного i колективного майна чи приватного майна громадян не потрiбна.
Об'єктивна сторона хуліганства характеризується діями, що грубо порушують громадський порядок і відзначаються особливою зухвалістю чи виняткових цинізмом. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення таких дій.
Під грубим порушенням громадського порядку розуміється заподіяння йому значної шкоди, що утруднює впорядковане функціонування суспільних відносин. Грубість такого порушення відображає його ступінь, серйозність. Зокрема, воно може проявитись у суттєвій шкоді особистим чи громадським інтересам (порушення спокою людей у нічний час, порушення культурного заходу, релігійної служби тощо). Термін ‘грубе’ є оціночною категорією, його предметний зміст залежить від конкретних обставин вчиненого винним діяння.
Особлива зухвалість хуліганських дій пов'язується з таким грубим порушенням громадського порядку, яке ‘супроводжувалось, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, яке тривалий час і вперто не припинялось, або було пов'язане зі знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи громадського транспорту тощо’.
При вирішення питання про наявність чи відсутність особливої зухвалості (як і виняткового цинізму) належить враховувати в кожному випадку конкретні обставини справи, в тому числі час, місце та характер вчинення хуліганства.
Особлива зухвалість може проявлятись, зокрема, не тільки в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, а й такому, яке проявилось у нанесені побоїв (зокрема, кільком особам), мордуванні потерпілого. На ступінь зухвалості впливають форма хуліганських дій, їх тривалість, нездатність потерпілого у зв'язку з малолітством або старістю протистояти хулігану, розмір спричиненої особі чи майну шкоди, особливе буйство і безчинство тощо. В усіх випадках особлива зухвалість виявляється в діях, що відзначаються особливою нахабністю, грубістю, брутальністю.
Так, керуючи трактором в стані сп'яніння, X. заїхав на алею поблизу контори радгоспу і знищив при цьому 40 туй, після чого трактором перекинув автомобіль ГАЗ-53 та сокирою пошкодив автомашину УАЗ-469, чим заподіяв радгоспу серйозні матеріальні збитки 11.
Винятковий цинізм хуліганських дій пов'язується з ‘демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності, знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані, тощо’ (абз.З п.8 постанови). Винятковий цинізм може проявлятись, зокрема, у відправленні природних потреб або вчиненні статевого акту на очах обурених цими діями громадян, в демонстративному оголенні, особливо непристойних рухах тіла перед обуреною цим публікою тощо.
Публічність і громадське (публічне) місце не є обов'язковими ознаками хуліганства. В той же час обстановка вчинення хуліганства, що характеризується наявністю або відсутністю людей, подіями, які відбуваються в місці вчинення злочину, та їх соціальною значущістю, повинні враховуватись при визначенні ступеня суспільної небезпечності конкретного хуліганського прояву. Критерієм оцінки при цьому може виступати сила стримуючих особу факторів, ігноруючи які вона вчинює хуліганство того чи іншого виду (наприклад, урочисті збори, лекція в вузівській аудиторії, демонстрація кінофільму в переповненій залі).
Відомості про спосіб скоєння злочину є одним із основних елементів їх криміналістичної характеристики. За об'єктом посягання спосіб хуліганства можна класифікувати на дії:
а) направлені проти суспільного порядку;
б) направлені як проти суспільного порядку, так і інших суспільних відносин.
Першу групу складають дії:
а) які грубо порушують спокій громадян, нормальний режим праці підприємств та установ (непензурна лайка, погрози, шум, зривання масових заходів);
б) які публічно порушують норми моральності (оголення частин тіла, цинічні рухи);
в) опоганення суспільних місць (цинічні, нецензурні написи):
г) які викликають афектні стани та неправдиву тривогу громадян (неправдивий виклик швидкої допомоги, неправдиве повідомлення про смерть близьких і т.п.);
д) які грубо порушують загальноприйняті норми гуманного поводження з тваринами (знущання, нанесення каліцтва);
е) які викликають перешкоди радіозв'язку і порушення правил радіопередач (вихід в ефір без дозволу і т.п.).
До другої групи можуть бути віднесені дії, пов'язані головним чином з посяганням на честь, гідність та недоторканість особи: публічні образи; нанесення побоїв; натравлення собак; обмеження свободи (поміщення в підвал, зв'язування); пошкодження особистого або державного майна (ламання телефонів-автоматів, руйнування огорож, засобів вуличного освітлення і т.п.).
Основу хуліганської дії складають елементи: жест, слово, фізичне насильство.
Жест (міміка) складає основу таких способів здійснення хуліганських дій, як цинічні тілорухи, публічне оголення статевих органш, роздягання догола, зображення нецензурних дій та інше.
Найбільш поширеним способом скоєння хуліганства є слово -нецензурна лайка, погрози, створення шуму, який призводить до зриву громадських заходів (вигуки, репліки, пісні), порушення нормального режиму роботи підприємства, спокою громадян в квартирах та громадських місцях. Це часто супроводжується жестами, мімікою, фізичним насильством.
Фізичне насильство - основа більшості способів скоєння хуліганства: нанесення побоїв, опір представникам влади, знущання, натравлення собак, насильне зв'язування людини, занурення її в воду, пошкодження майна, глум над пам'ятниками та інше.
Класифікація способів скоєння хуліганства на основі перерахованих елементів дозволяє чітко уявити слідову картину місця злочину, прогнозувати джерела ідеальних та матеріальних слідів-відображень.
Місцем скоєння хуліганських дій можуть бути: вулиця, громадський транспорт, клуб, танцювальний майдан, кафе, кінотеатр, гуртожиток, двір, квартира, пляж і т.п.
Обстановка, як правило, характеризується накопиченням громадян, нерідко відсутністю поблизу постів міліції, представників громадськості.
За часом вказані дії частіше всього вчиняються ввечері, в вихідні та передвихідні дні, під час масових заходів (футбол, хокей), коли вони недостатньо організовані.
При вчиненні хуліганства нерідко залишаються матеріальні сліди злочину. Крім того велике значення мають ідеальні сліди, що залишається у свідомості людей. Матеріальні сліди в основному удається виявити в ході огляду місця події. Найбільше типовими з них є сліди ніг, пробоїни від дії холодної зброї або його предметів, що заміняють, ушкоджене або знищене майно, плями крові, а також виділення людського організма.
Особливості засобу й обстановки вчинення хуліганства тісно пов'язані з особистістю правопорушника. Яскравіше усього вона виявляється при груповому хуліганстві. Типова група хуліганів частіше усього складається з двох-трьох хуліганів, що об’єдналися випадково. В групу як правило, входять особи чоловічої статі у віці від 16 до 27 років із числа робітників, що учаться, або не працюють, що мають середню освіту, у своїй більшості неодружених. У групі є лідер, звичайно раніше засуджений. У момент вчинення хуліганства усі його учасники частіше всього знаходяться в нетверезому стані. Група формується на грунті спільного час припровадження або проживання її учасників в одому мікрорайоні.
Особи, у відношенні яких правопорушники чинять хуліганські дії, тобто потерпілі, також далеко не завжди поводяться належною уявою, іноді їхнє поводження буває провокуючим, сприяє вчиненню хуліганства.
Основні джерела відомостей про скоєне хуліганство - люди та речі. Люди - це свідки-очевидці та потерпілі, в пам'яті яких збереглась подія злочину-. Якщо хуліганство скоєне способом жестів та міміки, головне джерело інформації - показання свідків-очевидців та потерпілих. В деяких випадках джерелами можуть бути фотознімки, кінострічки, відеозапис, на яких закріплені дії хулігана (наприклад, потерпілими, свідками).
Хуліганство, скоєне словом (промовою) зберігається у вигляді ідеальних слідів в пам'яті свідків, потерпілих. Матеріальними джерелами можуть бути фонограми звукозапису або відеограми.
При хуліганстві, скоєному з застосуванням фізичної сили, крім ідеальних відображень в пам'яті потерпілого та свідків утворюються матеріальні сліди безпосереднього контакту злочинця або знаряддя злочину з об'єктами матеріального світу: сліди рук, ніг, транспортних засобів та ін. На місці події в цих випадках нерідко залишаються сліди-предмети (палка, камінь), а також сліди-речовини (кров, запах і т.п.). Необхідно намагатися зафіксувати їх (сліди ніг, запах залишаються у всіх випадках хуліганства) та використовувати доя встановлення особи, розшуку злочинця, якщо він зник. Робити це необхідно оперативно, тому що особливістю слідової картини місця скоєння хуліганства є те, що вона швидко змінюється (свідки-очевидці залишають місце пригоди, матеріальні сліди пошкоджуються) 12.
Відомості про особу хулігана - також важливий елемент криміналістичної характеристики. Аналізуючи показники основних елементів кримінологічної характеристики його особи, можна створити соціальний “портрет”, як би “усереднену модель”, яку можна використовувати для планування розшуку зниклого злочинця, ведення профілактичної роботи та розслідування взагалі.
Місце скоєння злочину в криміналістичній характеристиці відображається різними, в тому числі деталізуючими ознаками. Узагальнення слідчої практики показує наявність зв'язків ознак місця злочину зі способом скоєння, даними, які відносяться до особи злочинця, місця його проживання, перебування та ін.
Конкретна сукупність ознак місця злочину визначається в методиці на основі відповідних узагальнень практики.
Час скоєння злочину має кримінально-правове, процесуальне та криміналистичне значення. Криміналістичне значення визначається тим, що в скоєнні багатьох злочинів спостерігається визначена вибірковість в часі дій злочинців (в визначений час об'єкт гірше охороняється, відсутні власники квартир, мала ймовірність бути поміченим та ін.).
Обстановка місця скоєння злочину- - частина матеріального середовища, яка включає, крім ділянки території, сукупність різних предметів, поведінки учасників події, психологічні відносини між ними та ін. Криміналістичні ознаки її можуть мати взаємообумовлені зв'язки з іншими елементами криміналістичної характеристики (наприклад, з часом, способом скоєння).
Знаряддя та засоби злочину розглядаються в зв'язку з встановленням способу скоєння злочину, але можуть мати самостійне значення (наприклад, при розшуку знаряддя, потім його ідентифікації, встановленні його належності конкретній особі.
Предмет посягання. Ознаки предмета посягання в криміналістичних характеристиках можуть мати різні зв'язки (наприклад, предмет посягання - способи скоєння (заволодіння майном), шляхи збуту краденого або місця приховання його, а також дані про особу злочинця).
Дані про потерпілого займають важливе місце в криміналістичних характеристиках, особливо злочинів проти життя, здоров'я та гідності особи. Це пояснюється двома обставинами:
а) визначеною вибірковістю в діях злочинця, яка показує взаємозв'язок між особливостями особи його та потерпілого (потерпілої);
б) наявністю і характером зв'язків та відносин між потерпілим і злочинцем, які впливають на мету, мотив, місце, час, способи скоєння та приховання злочину. Дані про особу потерпілого, його зв'язках та відносинах мають значення не тільки при розслідуванні злочинів проти життя та здоров'я, тому вони включаються в криміналістичні характеристики і інших злочинів.