1.3. Характеристика кваліфікуючих ознак хуліганства
Вичерпний перелік кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак хуліганства міститься в частинах 2, 3 та 4 ст.296 КК.
Кваліфікуючою ознакою хуліганства, передбаченого ч.2 ст.296, є дії, передбачені частиною першою цієї статті, ‘вчинені групою осіб’. Вчинення хуліганства групою осіб матиме місце, коли принаймні дві особи діють спільно як виконавці без попередньої змови між собою (ч.1 ст.28), спонтанно або у випадку, коли до хуліганських дій однієї особи приєдналась інша (інші) особа. Вчинення хуліганства за попередньою змовою групою осіб, тобто тих, які до початку злочину домовилися про його спільне вчинення (ч.2 ст.28) дає також підставу для кваліфікації вчиненого за ч.2 ст.296, а факт вчинення злочину за попередньою змовою має враховуватись як обставина, яка обтяжує покарання. Злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб і у випадку його вчинення організованою групою, тобто коли в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на реалізацію цього плану, відомою всім учасникам групи. У цьому випадку дії всіх членів організованої груп кваліфікуються безпосередньо за ч.2 ст.296 незалежно від їх ролі у вчиненні хуліганства.
Кваліфікуючими ознаками хуліганства є також дії, передбачені ч.3 ст.296, а саме вчинення кримінально караного хуліганства, передбаченого ч.1 або ч.2 ст.296, особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язаного з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Особою, раніше судимою за хуліганство, є особа яка має непогашену і не зняту судимість за ст.296 або за ст.206 КК 1960 р. (п.17 розділу II ‘Прикінцевих і перехідних положень’ КК 2001 p.), якщо дії, за які особа була засуджена за ч.1 ст.206 КК 1960 р., не були декриміналізовані КК 2001 р. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості (ч.1 ст.88).
Повторність вчинення хуліганства за відсутності судимості за цей злочин не є підставою для кваліфікації вчиненого за ч.3 ст.296.
Опір як кваліфікуюча ознака хуліганства знаходить вияв в активній протидії представникові влади чи представникові громадськості виконувати їх службовий або громадських обов'язок з охорони громадського порядку або в активній протидії громадянину виконати його громадський обов'язок по припиненню хуліганських дій. Під поняття опору підпадають такі дії винного, як відштовхування, спроба вирватись при затриманні, погроза побиття у відповідь на вимогу представника влади або громадськості припинити хуліганство, нанесення цим особам побоїв, тілесних ушкоджень, зштовхування їх з транспортних засобів, засипання очей піском тощо.
Під припиненням хуліганський дій громадянином потрібно розуміти дії, здатні самі по собі (наприклад, затримання, зв'язування) або з сторонньою допомогою (скажімо, виклик по телефону наряду міліції) припинити хуліганство. Умовляння, прохання, вимоги припинити злочин не є його припиненням, оскільки в подібному випадку припинення хуліганства залежить від прийнятого самим винним рішення, а не всупереч йому. Тому нанесення хуліганом удару громадянину, який вимагав припинити хуліганство, саме по собі не означає наявності розглядуваної кваліфікуючої ознаки, тоді як нанесення за таких же обставин удару, наприклад, члену громадського формування з охорони громадського порядку (див.:) має кваліфікуватись за ч.3 ст.296 за ознакою здійснення під час хуліганства опору представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку.
В ч.4 ст.296 вказані особливо кваліфікуючі ознаки кримінально караного хуліганства, а саме вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Вогнепальною зброєю вважаються пристрої фабричного чи кустарного виробництва, призначені для ураження цілі з допомогою снаряда (кулі, дробу тощо), що приводиться в рух енергією порохових газів. Це автомати, карабіни, малокаліберні гвинтівки, револьвери, пістолети, в тому числі спортивні, мисливські рушниці, зокрема, з гладким стволом, обрізи, самопали тощо. Сюди не відноситься пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні пістолети, ракетниці, а також стрілецька зброя, що діє на пневматичній, реактивній, газобалонній і пружинній основах і не наділена властивістю вогнепальності.
Холодною зброєю є предмети, призначені для заподіяння смерті або тілесних ушкоджень завдяки використанню м'язової сили: багнети, шаблі, кортики, фінські, армійські, мисливські ножі, кинджали, нунчаки, стилети, кастети, свинчатки тощо. Це знаряддя та пристосування, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що мають колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект та призначені для ураження живої цілі (п.5 постанови ПВСУ від 8 липня 1994 р. №6 ‘Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами’ // Постанови... Том 2. - С.257).
Для кваліфікації злочину за ч.4 ст.296 необхідно встановити факт використання під час вчинення хуліганства для нанесення тілесних ушкоджень саме вражаючих властивостей зброї.
До знарядь вчинення найтяжчого виду хуліганства відносяться також інші предмети (окрім зброї’), спеціально пристосовані або заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень. У відповідності до абз.1 п.13 постанови ПВСУ від 28 червня 1991 р. №3 спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень необхідно визнавати такі предмети, які були пристосовані винним для зазначеної мети заздалегідь або під час вчинення хуліганський дій (наприклад, винний відбив шийку пляшки, загострив залізний прут, на кінець обривку дроту прив'язав гайку).
До заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень відносяться предмети, які не зазнавали якої-небудь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для тієї ж мети - нанесення тілесних ушкоджень (наприклад, зарані взяті ним з собою). Це можуть бути ніж, який не відноситься до категорії холодної зброї (наприклад, перочинний, садовий, шевський, кухонний), предмети господарсько-побутового призначення (молоток, коса, сокира, ножиці, шило тощо), спеціальні засоби, як от: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень. Треба мати на увазі, що одного факту знаходження предмета при винному до початку хуліганства, в процесі якого він застосував його для нанесення тілесних ушкоджень, для кваліфікації дій за ч.4 ст.296 недостатньо. Необхідною умовою такої кваліфікації є доведеність наявності у винного мети підготовки такого предмета для нанесення тілесних ушкоджень 1.
Застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані або заздалегідь заготовлені для заподіяння тілесних ушкоджень, не можуть бути підставою для кваліфікації дій за ч.4 ст.296 (див.: абз.З п.13 постанови ПВСУ від 28 червня 1991 р. №3).
Під застосуванням зброї або іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленою для нанесення тілесних ушкоджень, треба розуміти таке умисне використання їх вражаючих властивостей, при якому потерпілому заподіюються тілесні ушкодження або виникає реальна небезпека їх заподіяння. Небезпека для здоров'я або життя потерпілого чаїться не в словах самих по собі, а в діях по використанню вказаних у ч.4 ст.296 знарядь для нанесення тілесних ушкоджень.
Найтяжчим видом хуліганства має визнаватися таке використання, зокрема, ножів, колючої, ріжучої холодної зброї, коли нею торкаються до тіла людини, маніпулюють в безпосередній близькості від обличчя потерпілого, розмахують для прокладання дороги серед оточуючих тощо і в цих випадках виникає ситуація реальної небезпеки заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого.
В той же час одної погрози застосування зброї або іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, навіть підкріпленою їх демонстрацією, недостатньо для кваліфікації за ч.4 ст.296.
Як зазначила судова колегія ВСУ в ухвалі в справі М., демонстрація ножа при вчиненні хуліганських дій без його застосування чи спроби це зробити не може бути підставою для кваліфікації дій винного за 4.4 ст.29. На той час йшлося про відсутність підстав для кваліфікації вчиненого хуліганства як особливо злісного за ч.3 ст.206КК 1960 р.
Якщо вказані в ч.4 ст.296 знаряддя вчинення злочину були використані не для нанесення тілесних ушкоджень людям, а для знищення майна, зламування дверей квартири, калічення тварин тощо, коли не виникла ситуація реальної небезпеки для здоров'я потерпілого, вчинене не може розглядатися як найтяжчий вид хуліганства. В ухвалі ВСУ від 7 березня 2000 р. в справі Б.А. зазначено, що останній, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ‘грубо порушуючи громадський порядок і спокій громадян у нічний час, ... ногами й ножем стукав у двері квартири Б.В., пошкодив обшивку дверей, чим заподіяв потерпілому матеріальні збитки у розмірі 50 грн., а також поранив ножем його собаку. Оскільки Б.В. на його вимогу дверей не відкрив і з квартири не вийшов, Б.А. почав стукати ногами й ножем у двері сусідньої квартири, а увірвавшись до неї, схопив телевізор, виніс його на вулицю і кинув на землю, завдавши потерпілому К. у зв'язку з пошкодженням майна матеріальні збитки у розмірі 150 грн. На зауваження потерпілого він не реагував, погрожував йому ножем. Продовжуючи свої хуліганські дії, Б.А. стукав ногами у двері квартири, розташованої на першому поверсі будинку, порушуючи спокій сім'ї А. Крім того, він пошкодив ножем обшивку дверей і розбив скло у вікні, завдавши потерпілій матеріальних збитків у розмірі 155 грн. Усі свої дії Б.А. супроводжував нецензурною лайкою і погрозами розправою мешканцям будинку.
Фактично хуліганські дії Б.А., які були вчинені ним у нічний час і відзначались особливою зухвалістю та в ході яких він за допомогою ножа пошкодив майно громадян і поранив собаку потерпілого Б.В., реальної загрози для життя й здоров'я потерпілих не створювали. Отже, й ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.206 КК, не містили’. З урахуванням наведеного ВСУ перекваліфікував дії Б.А. з ч.3 на ч.2 ст.206 КК 1960 р.
Спроба застосування для нанесення тілесних ушкоджень перелічених у ч.4 ст.296 знарядь, коли винний намагався, але не зміг використати вражаючі властивості цих знарядь внаслідок причин, які не залежали від його волі (наприклад, із нанесеної для удару руки фінський ніж був вибитий потерпілим або іншою особою, постріл з рушниці не відбувся внаслідок осічки), має кваліфікуватися, очевидно, як замах на вчинення найтяжчого виду хуліганства при наявності умислу на заподіяння тілесних ушкоджень.
У такому випадку розглядуваний вид хуліганства, який є двооб'єктним матеріальним злочином, не доводиться до кінця з причин, що не залежали від волі винного.
При вчиненні найтяжчого виду хуліганства умисел винного має свою специфіку: винний усвідомлює наявність особливо кваліфікуючих ознак своєї поведінки (наприклад, що знаряддя, яке використовується ним для нанесення тілесних ушкоджень, є холодною зброєю), умисел стосовно заподіяння шкоди здоров'ю потерпілому як одному з об'єктів цього виду хуліганства може бути як прямим, так і непрямим. Так, перекваліфікуючи вчинене Ж. зі ст.17 і п.п.’б’ та ‘є’ ст.93 на ч.1 ст.101 і ч.З ст.206 КК 1960 p., судова колегія ВСУ вказала, що він, стріляючи з хуліганських спонукань у бік, де знаходились люди, і маючи намір у такий спосіб налякати їх, не бажав смерті потерпілому, але свідомо допускав можливість поранення з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень (Рад. право. - 1977. - №1. - С.106), тобто діяв з непрямим умислом по відношенню до насталих тяжких тілесних ушкоджень.
В усіх випадках застосування або спроби застосування зброї або спеціально пристосованих чи заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень предметів необхідно з'ясовувати, чи не мав місця замах на вбивство або тяжке тілесне ушкодження, що є більш тяжким злочином.
При вчиненні групового хуліганства за ч.4 ст.296 можуть бути кваліфіковані дії тих його учасників, які особисто застосували зброю або інший спеціально пристосований чи заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а також тих, які хоча самі й не застосовували, але дали згоду чи в інший спосіб сприяли застосуванню згаданих знарядь іншими виконавцями такого хуліганства. Якщо під час вчинення хуліганських дій одним із учасників злочину були застосовані знаряддя вчинення найтяжчого виду хуліганства без відома інших учасників злочину, то відповідальність за 4.4 ст.296 може нести лише особа, яка застосувала згадані знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень 2.
У разі вчинення особою в різний час двох або більше злочинів, відповідальність за які передбачена різними частинами ст.296, вчинене має кваліфікуватись по кожному із злочинів самостійно. Якщо окремі хуліганські дії підпадають під ознаки однієї і тієї ж частини ст.296, все скоєне кваліфікується по цій нормі один раз і покарання визначається також один раз, а не за сукупністю злочинів.