ВИСНОВКИ
Таким чином, аналіз досліджуваного питання дає змогу зробити наступні висновки:
Ст. 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України) 2001 року значно звужує поняття кримінально караного хуліганства порівняно з ст.206 КК 1960 р. Чинний КК декриміналізує дії, які за КК 1960 р. карались як просте хуліганство, яке за змістом не відзначалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Особлива зухвалість, як і винятковий цинізм із кваліфікуючих ознак хуліганства перетворились у його альтернативні конститутивні (конструктивні), тобто обов'язкові ознаки.
Хуліганство може становити собою злочин трьох категорій залежно від ступеня тяжкості: злочин невеликої тяжкості - ч.1 ст.206; злочин середньої тяжкості - ч.ч.2 і 3 ст.296; тяжкий злочин - ч.4 ст.296 (ч.ч. 2, 3, 4 ст.12).
Безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов суспільно корисної діяльності, побуту і відпочинку людей. При вчиненні хуліганства, передбаченого ч.4 ст.296, об'єктом є також здоров'я потерпілого, яке зазнає шкоди або ставиться в небезпеку заподіяння шкоди в усіх випадках застосування хуліганом зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
В правовiй лiтературi питання про родовий об’єкт хулiганства є спiрним. Ряд авторiв визнають родовим об’єктом хулiганства суспiльний порядок. На думку ж авторiв одного з пiдручникiв Особливоi частини кримiнального права, родовим об’єктом злочинiв, об’єднаних в главi ХІІ Кримiнального кодексу, є сукупнiсть близьких мiж собою суспiльних вiдносин, що складають змiст громадського порядку, громадськоi безпеки i здоров’я населення. На мою думку, найбiльш обгрунтованою є позицiя авторiв, що визнають родовим об’єктом хулiганства громадський порядок.
З об’єктивної сторони склад хулiганства є формальним, так як цей злочин вважається закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй, вважає П.Матишевський, стверджуючи, що для складу хулiганства не вимагається настання шкiдливих наслiдкiв. Сам факт грубого порушення громадського порядку утворюе закiнчений злочин. Шкiдливi ж наслiдки, що наступили, свiдчать про пiдвищену суспiльну небезпеку.
Об'єктивна сторона хуліганства характеризується діями, що грубо порушують громадський порядок і відзначаються особливою зухвалістю чи виняткових цинізмом. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення таких дій.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною формою вини і мотивом явної неповаги до суспільства. При вчиненні цього злочину, в якому дії характеризуються грубим порушенням громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, особа усвідомлює такий характер своїх дій і бажає так діяти.
Одним із необхідних елементів складу злочину кримінально-правова теорія вважає суб'єкт злочину, оскільки кримінальна відповідальність можлива лише тоді, коли є особа, яка вчинила злочин. Суб'єкт хуліганства, як і суб'єкт будь-якого іншого злочину повинен мати, насамперед, юридичні ознаки,які являють собою елементи складу злочину, основними юридичними ознаками суб'єкту злочину є осудність та досягнення винним певного віку.
Вичерпний перелік кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак хуліганства міститься в частинах 2, 3 та 4 ст.296 КК.
Кваліфікуючою ознакою хуліганства, передбаченого ч.2 ст.296, є дії, передбачені частиною першою цієї статті, ‘вчинені групою осіб’.
Кваліфікуючими ознаками хуліганства є також дії, передбачені ч.3 ст.296, а саме вчинення кримінально караного хуліганства, передбаченого ч.1 або ч.2 ст.296, особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язаного з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Опір як кваліфікуюча ознака хуліганства знаходить вияв в активній протидії представникові влади чи представникові громадськості виконувати їх службовий або громадських обов'язок з охорони громадського порядку або в активній протидії громадянину виконати його громадський обов'язок по припиненню хуліганських дій.
На стогоднішній день, на відміну від кримінально караного, дрібне хуліганство, яке є адміністративним правопорушенням (ст. 173 КАП), може діставати вияв у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян тощо, інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. З декриміналізацією в новому КК простого хуліганства під поняття дрібного хуліганства підпадають і випадки грубого порушення громадського порядку, які не відзначаються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
В п.16 постанови ПВСУ від 28 червня 1991 р. №3 ‘Про судову практику в справах про хуліганство’ зазначається: ‘Суди повинні відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу винного, мотивів, цілей та обставин вчинених ним дій.
Ігнорування суб'єктивної сторони вчиненого, зокрема, його мотиву, тягне неправильну кваліфікацію дій винного як хуліганства.
Не можуть кваліфікуватись як хуліганство правомірні дії, вчинені в стані необхідної оборони, а також дії, спрямовані на припинення злочинних посягань і затримання злочинця.
Хуліганство часто являє собою складний (складений) злочин, під час вчинення якого мають місце дії, які за інших умов тягнуть самостійну кримінальну відповідальність. Погроза знищення майна (ст. 195), погроза вбивством (ч.1 ст.129), нанесення особі побоїв (ч.1 ст.126), умисних легких тілесних ушкоджень (ст. 125), будучи складовою частиною хуліганства, кваліфікуються тільки за ч.1 ст.296. Додаткова кваліфікація вчиненого у таких випадках за статтями про злочини проти особи або власності не потрібна.
На кваліфікацію не впливає час виникнення наміру щодо використання вогнепальної або холодної зброї для нанесення тілесних ушкоджень, так само як і причини, в силу яких у винного опинились ці предмети. Однак якщо винний незаконно носив, зберігав, відремонтував, виготовив або придбав вогнепальну зброю (крім гладкоство-льної мисливської’), носив, відремонтував або виготовив холодну зброю, за допомогою якої вчинив найтяжчий вид хуліганства, все вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів - за ч.4 ст.296 і ч.1 чи 2 ст.263.
Необхідно розрізняти хуліганство, вчинене групою осіб (ч.2 ст.296), та групове порушення громадського порядку (ст. 293) і масові заворушення.