Начало >> Законы >> Національні нормативи аудиту

Аудиторські докази - Національні нормативи аудиту

Печать
Оглавление
Національні нормативи аудиту
Вимоги
Основні вимоги
Мета та загальні принципи
Договір
Контроль якості
Документальне оформлення аудиторської перевірки
Помилки та шахрайство
Перевірка дотримання вимог законодавчих актів
Планування
Знання бізнесу клієнта
Суттєвість
Оцінка системи внутрішнього контролю
Електронна обробка даних
Аудиторські докази
Початкові залишки по рахунках
Аналітичні операції
Вибіркова перевірка
Аудит облікових оцінок
Споріднені сторони
Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт
Концепція діючого підприємства
Інформація від керівництва підприємства
Використання результатів роботи іншого аудитора
Врахування роботи спеціалістів внутрішнього аудиту
Залучення експертів
Аудиторський висновок
Інша інформація в документах
Висновки спеціального призначення
Оцінка перспективної фінансової інформації
Використання комп'ютерів
Вплив системи електронної обробки даних
Оцінки властивого ризику

Норматив № 14
Аудиторські докази
Зміст Параграфи
Вступ 1-6
Достатні і належні аудиторські докази 7-18
Процедури одержання аудиторських доказів 19
Перевірка 20
Спостереження 21
Опитування і підтвердження 22-23
Підрахунок 24
Аналітичні процедури 25
Вступ
1. Мета цього нормативу полягає у встановленні вимог та
наданні вказівок щодо кількості та якості аудиторських доказів,
які необхідно одержати аудитору при аудиті фінансової звітності
підприємства, а також порядку проведення процедур одержання таких
аудиторських доказів.
2. Аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських
доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні
висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський
висновок.
3. Аудиторські докази одержуються в результаті належного
поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на
суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані тільки
в результаті процедур перевірки на суттєвість.
4. Термін "Аудиторські докази" означає інформацію, одержану
аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка
аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з
первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу
фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших
джерел.
5. "Тести систем контролю" - це тести, що виконуються для
одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та
ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього
контролю.
6. "Процедури перевірки на суттєвість" - це перевірки, що
виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення
суттєвих перекручень у фінансовій звітності; такі процедури
бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по
рахунках та проведенні аналітичних процедур.
Достатність і належність аудиторських доказів
7. Критерії достатності та належності взаємно пов'язані і
стосуються аудиторських доказів, одержаних як при тестуванні
систем контролю, так і при проведенні процедур перевірки на
суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів,
належність є виміром їх якості та надійності, а також їх
відповідності конкретному твердженню. Як правило, аудитор вважає
за необхідне спиратися на аудиторські докази, що мають не тільки
достатній, й переконливий характер, і часто вишукує аудиторські
докази в різних джерелах інформації або різного характеру для
підтвердження одного й того ж твердження.
8. Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не
здійснює суцільну перевірку всієї інформації, оскільки висновків
щодо залишків по рахунку, класу операцій чи контролю можна досягти
шляхом застосування процедур судження чи статистичної вибірки.
9. На аудиторську думку про достатність і належність
аудиторських доказів впливають такі фактори, як: оцінка аудитором
характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової
звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи класу операцій;
характер систем обліку та внутрішнього контролю і оцінка ризиків
контролю; суттєвість питань, які вивчаються і розглядаються;
досвід, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок;
результати аудиторських процедур, включно з можливими виявленими
випадками шахрайства чи помилок; джерело та надійність наявної
інформації.
10. При одержанні аудиторських доказів шляхом впровадження
тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та
належність аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру
ризику невідповідності внутрішнього контролю.
11. Аспектами систем обліку та внутрішнього контролю, щодо
яких аудитор одержує аудиторські докази, є:
структура: системи обліку та внутрішнього контролю розроблені
таким чином, щоб попереджати або виявляти і виправляти суттєві
перекручення;
функціонування: системи існують і ефективно функціонували
протягом певного періоду.
12. При одержанні аудиторських доказів процедурами перевірки
на суттєвість аудитор повинен оцінити розмір достатності та
належності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур,
разом з будь-якими даними, одержаними в результаті тестів систем
контролю, для обґрунтування тверджень фінансової звітності.
13. Твердження фінансової звітності - це твердження
керівництва, чи то ясно висловлені, чи навпаки, втілені у
фінансовій звітності. Вони можуть бути поділені на такі категорії:
наявність: актив чи пасив існує на конкретну дату;
права і обов'язки: актив чи пасив належить підприємству на
певну дату;
факт події: факт того, що була здійснена операція чи подія,
пов'язана з підприємством у конкретний період:
повнота: не існує не відображених в обліку активів, пасивів,
суттєвих операцій чи подій або інших нерозкритих позицій;
оцінка: оцінка активів і пасивів зроблена правильно і вони
відображені в усіх суттєвих аспектах в обліку за правильною
вартістю;
вимір: операція чи інша подія в повному обсязі відображена в
обліку, а надходження й видатки відображені у відповідному
періоді;
представлення і розкриття: позиція фінансової звітності
розкрита, класифікована і описана з правилами її підготовки.
14. Як звичайно, аудиторські докази одержуються стосовно
кожного суттєвого твердження фінансової звітності. Аудиторські
докази стосовно одного якогось твердження, наприклад, наявності
товарно-матеріальних запасів, не можуть служити підставою для
неодержання аудиторських доказів стосовно інших тверджень,
наприклад, тверджень правильності їх оцінки. Характер, термін
проведення та обсяг процедур перевірки на суттєвість залежать від
конкретних тверджень. В результаті проведення тестів можна
отримати аудиторські докази стосовно декількох тверджень,
наприклад, інформація про суми дебіторської заборгованості може
бути джерелом аудиторських доказів стосовно як їх наявності, так і
правильності оцінки.
15. Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх
отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру.
За характером існують візуальні, документальні та усні докази.
Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних
обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть
подані нижче узагальнення:
Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад,
підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті,
що отримані з внутрішніх джерел.
Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації
підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності
ефективних систем обліку та внутрішнього контролю.
Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від
результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від
працівників підприємства.
Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань
надійніші, ніж усні подання.
16. Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони
отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і коли
вони відповідають один одному. За таких обставин аудитор може
отримати сумарний розмір довіри вищий, ніж той, що був би
отриманий по різних позиціях аудиторських доказів, розглянутих
окремо. І навпаки, коли аудиторські докази, одержані з одного
джерела і не відповідають тим, що одержані з іншого, то аудитор
визначає, які додаткові процедури необхідні для розв'язання цієї
невідповідності.
17. Аудитору слід враховувати зв'язок між витратами на
отримання аудиторських доказів і корисністю отриманої інформації.
Щоправда, складності та витрати, пов'язані з цим, самі по собі не
можуть бути достатньою підставою для не проведення потрібної
аудитору процедури.
18. За наявності серйозних сумнівів щодо суттєвих тверджень
звітності аудитору слід спробувати отримати достатні належні
аудиторські докази для усунення таких сумнівів. При неможливості
одержання достатніх належних аудиторських доказів аудитор має
висловити позитивний висновок з застереженнями або негативний
висновок.
Процедури одержання аудиторських доказів
19. Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування
однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки,
спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та
аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково
залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не
вичерпано.
Перевірка
20. Перевірка складається з вивчення бухгалтерських реєстрів,
документів або матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських
реєстрів та документів надає аудиторські докази різного рівня
надійності, залежно від їхнього характеру і джерела отримання та
ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох
основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають
для аудитора різний рівень надійності, належать: документальні
аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб;
документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і
зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази,
які створені і зберігаються на підприємстві.
20.1. Перевірка матеріальних активів забезпечує надійні
аудиторські докази стосовно їх наявності, але не завжди стосовно
права власності на них та правильності відображення їх вартості.
Спостереження
21. Цей процес полягає в спостереженні процесу або процедури,
яка виконується іншими особами, наприклад, спостереження аудитора
за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками компанії
або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається
ознак їх проведення з точки зору аудиту.
Опитування і підтвердження
22. Опитування полягає в пошуку інформації, котру можна
отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами.
Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів,
адресованих третім особам, до неформального усного опитування
працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати
аудитору інформацію, якою він раніше не володів, або
підтверджувальні аудиторські докази.
23. Підтвердження полягає в отриманні аудиторами
підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських
реєстрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає прямого
підтвердження сум дебіторської заборгованості шляхом спілкування з
боржниками підприємства.
Підрахунок
24. Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності
первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному
проведенні підрахунків.
Аналітичні процедури
25. Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших
показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження
відхилень і взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що
стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які
очікуються.  

 
« Міжнародний пакт про громадянські і політичні права   О государственной защите потерпевших, свидетелей »