Начало >> Законы >> Національні нормативи аудиту

Споріднені сторони - Національні нормативи аудиту

Печать
Оглавление
Національні нормативи аудиту
Вимоги
Основні вимоги
Мета та загальні принципи
Договір
Контроль якості
Документальне оформлення аудиторської перевірки
Помилки та шахрайство
Перевірка дотримання вимог законодавчих актів
Планування
Знання бізнесу клієнта
Суттєвість
Оцінка системи внутрішнього контролю
Електронна обробка даних
Аудиторські докази
Початкові залишки по рахунках
Аналітичні операції
Вибіркова перевірка
Аудит облікових оцінок
Споріднені сторони
Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт
Концепція діючого підприємства
Інформація від керівництва підприємства
Використання результатів роботи іншого аудитора
Врахування роботи спеціалістів внутрішнього аудиту
Залучення експертів
Аудиторський висновок
Інша інформація в документах
Висновки спеціального призначення
Оцінка перспективної фінансової інформації
Використання комп'ютерів
Вплив системи електронної обробки даних
Оцінки властивого ризику


Норматив № 19
Споріднені сторони
Зміст Параграфи
Вступ 1-6
Існування і представлення в фінансовій звітності 7-8
споріднених сторін
Операції зі спорідненими сторонами 9-12
Перевірка операцій споріднених сторін 13-14
Звіти керівництва клієнта 15
Аудиторський звіт і висновок 16
Вступ
1. Метою нормативу є встановлення норм і правил проведення
аудиту споріднених (пов'язаних) сторін і операцій з ними (процедур
отримання доказів по операціях зацікавлених сторін).
2. Аудитору необхідно впевнитися в тому, що операції зі
спорідненими сторонами істотно впливають на фінансову звітність
підприємства.
3. За певних обставин існують обмеження, котрі можуть
вплинути на переконливість доказів про споріднені сторони,
кількість котрих є достатньою для складання висновку по окремих
позиціях фінансової звітності підприємства. Процедури, наведені в
цьому нормативі, забезпечать необхідний рівень доказовості для
складання висновку по конкретних позиціях та твердженнях
фінансової звітності підприємства за відсутності обставин, які
збільшують ризик перекручення вище звичайного рівня і вказують на
те, що були значні перекручення у відображенні операцій зі
спорідненими сторонами.
4. Якщо з'являються які-небудь натяки на те, що
вище перелічені обставини існують, аудитору необхідно замінити
процедури перевірки, враховуючи існуючі обставини.
5. Керівництво клієнта відповідає за правильне визначення і
розкриття аудитору споріднених сторін і операцій з такими
сторонами. Таким чином, від керівництва вимагається створення
надійної системи обліку і системи внутрішнього контролю для
забезпечення відповідного (дзеркального) відображення в
бухгалтерському обліку операцій зі спорідненими сторонами і їх
впливу на звітність підприємства.
6. Аудитор повинен знати бізнес підприємства і галузь в
цілому, що дасть йому можливість виявити події, операції і заходи,
котрі можуть істотно вплинути на фінансову звітність підприємства.
Визначення споріднених (пов'язаних) сторін. Сторони
вважаються спорідненими, якщо одна з них може контролювати
діяльність іншої або впливати на прийняття фінансових і
оперативних рішень. Цей термін не слід ототожнювати з терміном
"пов'язані сторони", який використовується в податковому
законодавстві України та носить фіскальний характер, тому що він
значно відрізняється своїм призначенням від нього. Термін
"пов'язані сторони" використовується в податковому законодавстві в
контексті визнання сторін, пов'язаних з платником податку для
контролю за правильністю сплати ним податку. Термін "споріднені
сторони" передбачає виявлення споріднених сторін в бізнесі для
того, щоб оцінити вплив кожної з них на прийняття управлінських
рішень на підприємстві, де проводиться аудит, та вплив цього на
ризик аудиту.
Операції споріднених сторін - передача коштів або обов'язків
між спорідненими сторонами, незалежно від призначення ціни на них.
6.1. У разі існування споріднених сторін, як правило існують
особливості у їх діяльності та операціях між ними. Аудитор повинен
звернути увагу на такі особливості: існування окремих вимог
стосовно представлення і розкриттю інформації про діяльність
споріднених сторін під час оприлюднення фінансової звітності;
надійність аудиторського доказу про споріднені сторони залежить
від джерела його отримання. Більшу надійність має аудиторський
доказ, отриманий або підготовлений третьою стороною; до операцій
зі спорідненими сторонами можуть належати фактори, які
відрізняються від звичайних ділових, наприклад, перерозподіл
прибутку в інтересах однієї сторони чи навіть шахрайство.
Існування і представлення в фінансовій звітності
споріднених сторін
7. Аудитору необхідно уважно вивчити інформацію, підготовлену
керівництвом клієнта, в котрій можуть наводитися свідчення про
існуючі споріднені сторони, і провести наступні процедури
перевірки повноти такої інформації: вивчення робочої документації
попереднього періоду, в котрих наводилися назви споріднених
сторін; дослідження операцій, проведених підприємством для
визначення споріднених сторін; дослідження умов переходу на роботу
до клієнта директорів і службовців з інших підприємств; вивчення
реєстру акціонерів з метою визначення найкрупніших акціонерів або,
якщо це вимагається, отримання списку найкрупніших акціонерів з
реєстру (в силу існуючих в Україні обмежень у доступі до такої
інформації акціонерне товариство просить незалежних реєстраторів
надати таку інформацію незалежним аудиторам для процедур
перевірки); вивчення протоколів зборів акціонерів і ради
директорів, де визначається процентний розмір розподілу
дивідендів; отримання необхідної інформації шляхом опитування
аудиторів, які беруть участь в аудиторській перевірці, або
аудиторів, які проводили попередню перевірку, для того, щоб
отримати додаткову інформацію про споріднені сторони; дослідження
декларацій по сплаті податку на прибуток та інших податків, а
також іншої інформації, пов'язаної з взаємовідносинами
підприємства і контролюючих організацій.
7.1. Якщо аудитор вважає, що існують свідчення існування
споріднених сторін, але ризик їх впливу на діяльність підприємства
не виявлений, зазначені вище процедури можуть бути відповідним
чином замінені на інші.
8. Якщо підприємства працюють у рамках договору про спільну
діяльність, в фінансовій звітності обов'язково наводяться назви та
адреси споріднених сторін, і аудитор має визначити адекватність
представлення інформації у фінансовій звітності з цього питання.
Операції зі спорідненими сторонами
9. Аудитору необхідно перевірити підготовлену для нього
керівництвом клієнта інформацію, яка стосується операцій зі
спорідненими сторонами, і уважно зробити дослідження інших
суттєвих операцій зі спорідненими сторонами.
10. Вивчивши системи бухгалтерського обліку і внутрішнього
контролю і зробивши попередню оцінку ризику невідповідності
внутрішнього контролю, аудитору слід перевірити відповідність
процедур контролю прийнятим керівництвом підприємства рішенням і
фактичному відображенню в обліку операцій зі спорідненими
сторонами.
11. Під час аудиторської перевірки аудитору необхідно
звернути особливу увагу на ті операції, котрі можуть вказувати на
існування споріднених сторін. Наприклад: операції, в яких
використовувалися незвичайні умови торгівлі, такі як незвичайні
ціни, процентні ставки, гарантії і умови сплати; операції, котрим
для їх проведення необхідні явні логічні причини; операції, в яких
зміст не відповідає формі; незвичайні або рідкісні операції;
більший обсяг або значущі операції з деякими клієнтами або
постачальниками в порівнянні з іншими; внутрішні положення про
адміністрацію підприємства.
12. Під час аудиторської перевірки аудитору необхідно
провести процедури перевірки, в результаті яких можна дійти
висновку про те, що операції зі спорідненими сторонами існують.
Наприклад, необхідно провести такі процедури перевірки: проведення
тестування операцій і рахунків; вивчення протоколів зборів
учасників і ради директорів; вивчення бухгалтерських записів по
суттєвих сумах і незвичайних операціях, звертаючи особливу увагу
на операції, проведені в кінці звітного періоду; вивчення
підтверджень по виданих і залучених коштах і підтверджень,
отриманих від банків. Така перевірка може виявити гарантії і
операції споріднених сторін; вивчення інвестиційних операцій,
наприклад, купівля або продаж частки капіталу спільного
підприємства або іншого підприємства.
Перевірка операцій споріднених сторін
13. При перевірці операцій споріднених сторін аудитору слід
отримати вичерпні докази того, що ці операції належним чином
відображаються в бухгалтерському обліку і відображені в фінансовій
звітності підприємства або в пояснювальній записці до неї.
14. Характер взаємовідносин споріднених сторін, доказовість
операцій споріднених сторін може бути обмежена, наприклад, у
зв'язку з існуванням товарних запасів, накопичених однією зі
споріднених сторін у відповідності з договором консигнації. В
зв'язку з обмеженістю використання відповідного доказу таких
операцій, аудитор має розглянути питання про можливість
використання наступних процедур перевірки: підтвердження умов і
обсягів операцій зі спорідненими сторонами; перевірка доказу про
спорідненість сторін; підтвердження або обговорення інформації з
суб'єктами, які мають відношення до операції, такими як банки,
адвокати, гаранти і агенти.
Звіти керівництва клієнта
15. Аудитору необхідно отримати від керівництва клієнта
письмові підтвердження від нього про розкриття повної інформації
про споріднені сторони.
Аудиторський звіт і висновок
16. Якщо аудитор не впевнений в існуванні впливу діяльності
споріднених сторін на підприємство і результатів операцій між
ними, або він дійшов висновку, що інформація про споріднені
сторони представлена в фінансовій звітності підприємства не
адекватно, йому необхідно скласти висновок, який відрізняється від
позитивного.  

 
« Міжнародний пакт про громадянські і політичні права   О государственной защите потерпевших, свидетелей »