Начало >> Законы >> Національні нормативи аудиту

Основні вимоги - Національні нормативи аудиту

Печать
Оглавление
Національні нормативи аудиту
Вимоги
Основні вимоги
Мета та загальні принципи
Договір
Контроль якості
Документальне оформлення аудиторської перевірки
Помилки та шахрайство
Перевірка дотримання вимог законодавчих актів
Планування
Знання бізнесу клієнта
Суттєвість
Оцінка системи внутрішнього контролю
Електронна обробка даних
Аудиторські докази
Початкові залишки по рахунках
Аналітичні операції
Вибіркова перевірка
Аудит облікових оцінок
Споріднені сторони
Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт
Концепція діючого підприємства
Інформація від керівництва підприємства
Використання результатів роботи іншого аудитора
Врахування роботи спеціалістів внутрішнього аудиту
Залучення експертів
Аудиторський висновок
Інша інформація в документах
Висновки спеціального призначення
Оцінка перспективної фінансової інформації
Використання комп'ютерів
Вплив системи електронної обробки даних
Оцінки властивого ризику

 

 

 

Основні вимоги до аудиту

 


Зміст  

 

Параграфи

Вступ

 

1-5

Незалежність, об'єктивність та доброзичливість

6

Конфіденційність інформації

7

Майстерність і компетентність аудитора

8-9

Робота, яка виконується іншими спеціалістами

10-11

Документування аудиту


12

Планування


13

Аудиторські докази


14-16

Система обліку і внутрішній контроль


17-19

Аудиторські висновки і підготовка аудиторського Звіту


20

Вступ
1. Цей норматив визначає основні вимоги до аудиту, що їх
повинні неухильно виконувати аудитори під час проведення аудиту
без будь-яких винятків. Аудиторська палата України в подальшому
приймала і прийматиме більш конкретні вимоги по кожному з
нормативів аудиту.
2. Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність,
поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.
3. Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі
професійної етики аудиторів України (v0073230-98) та в Законі
"Про аудиторську діяльність" ( 3125-12 ) обов'язкове в усіх
обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в
нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий
характер. Обов'язковість або рекомендаційний характер
методологічних принципів регламентуються тими конкретними
нормативами аудиту, в яких описуються відповідні принципи.
4. Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність,
компетентність, конфіденційність, доброзичливість.
5. Методологічні вимоги планування аудиту: обґрунтованість
оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем
внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки
аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності,
дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних;
аналіз інформації та формування висновків: відповідальність за
зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення:
взаємодія аудиторів; обґрунтування використання результатів роботи
іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі, повне інформування
клієнта; контроль якості роботи аудитора.
Незалежність, об'єктивність та доброзичливість
6. Аудитор зобов'язаний бути прямим, чесним і відвертим у
підході до виконання своїх професійних послуг. Під час проведення
аудиту він повинен безсторонньо і неупереджено ставитись до
підприємства, яке перевіряється, а також до окремих підприємств і
осіб, котрі зацікавлені в його роботі. Одним з факторів
забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.
Конфіденційність інформації
7. Аудитор повинен дотримуватися принципів конфіденційності
інформації, отриманої під час роботи від клієнта, і не розкривати
її третій стороні без дозволу клієнта, якщо не існує такого
зобов'язання в окремих випадках, передбачених українським
законодавством. (Більш конкретно про дотримання принципів
конфіденційності говориться в розділі 4 Кодексу професійної етики
аудиторів України (v0073230-98).
Майстерність і компетентність аудитора
8. Аудит необхідно виконувати з відповідною професійною
майстерністю особами, які мають відповідну фахову підготовку,
досвід і компетентність у цій галузі.
Аудиторові необхідно мати спеціальні знання із загальних та
спеціальних дисциплін, рівень яких підтверджується кваліфікаційним
іспитом в Аудиторській палаті України, та коли слід мати
практичний досвід роботи. Крім того аудитор має бути обізнаним у
всіх змінах Національних нормативів аудиту і супутніх до аудиту
робіт, Кодексу професійної етики аудиторів України
(v0073230-98), а також українського законодавства.
9. При проведенні аудиту слід дотримуватися обміркованого
підходу до методики й техніки виконання як аудиту в цілому, так і
окремих аудиторських процедур. Компетентність аудитора є основним
фактором, який забезпечує обґрунтованість та доцільність вибору
методики й техніки аудиту в кожному конкретному випадкові.
Робота, що виконується іншими фахівцями
10. Існують ситуації, коли аудитор передає частину своєї
роботи іншим фахівцям або використовує роботу, виконану іншими
аудиторами. Це не знімає з нього відповідальності за аудиторський
висновок про фінансову звітність підприємства.
11. Аудитор повинен уважно скеровувати, контролювати й
аналізувати роботу, яка виконується іншими спеціалістами. При
цьому він повинен бути впевненим у тому, що робота, виконана
іншими аудиторами чи фахівцями інших професій виконана у
відповідності з поставленим їм завданням. Документування аудиту
12. Вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх
аудитор вважає важливими з точки зору доказовості факту виконання
процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а
також того, що аудит проводився у відповідності з вимогами
Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.
Планування
13. З метою ефективного проведення аудиторської перевірки
аудиторові слід планувати свою роботу. Планування має ґрунтуватися
на попередньому вивченні особливостей фінансово-господарської
діяльності клієнта.
У планах потрібно передбачати:
а) одержання знань про систему обліку клієнта, облікової
політики і процедур внутрішнього контролю;
б) очікуваний рівень довіри до системи внутрішнього контролю;
в) визначення і програмування змісту, терміну проведення і
розміру процедур перевірки, яку необхідно виконати;
г) координацію всіх аудиторських робіт та послуг.
Слід так організувати процес планування, щоб існувала
можливість внесення необхідних змін у план перевірки всієї
тривалості аудиту.
Аудиторські докази
14. Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської
перевірки аудиторові необхідно отримати таку кількість
аудиторських доказів, яка дозволить зробити ауднторський висновок
про фінансову звітність підприємства.
15. Процедури перевірки даних на відповідність - це тести, що
складаються для отримання обґрунтованої гарантії щодо ефективності
системи внутрішнього контролю.
16. Незалежні процедури перевірки проводяться для отримання
доказовості повноти, точності і правдивості даних, котрі
обробляються системою обліку.
Вони бувають у вигляді:
детальних тестів операцій і залишків по рахунках:
аналізу важливих показників, включно із остаточним
обстеженням незвичайних відхилень і статей.
Система обліку і внутрішній контроль
17. Керівництво підприємства несе відловідальність за
постійне функціонування системи бухгалтерського обліку, що
забезпечує різноманітні види внутрішнього контролю в обсягу, який
відповідає характеру діяльності підприємства. Аудиторові належить
бути впевненим у тому, що в бухгалтерському обліку адекватно
відображені всі без винятку суттєві операції, і що вся інформація,
відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової
звітності. Існування системи внутрішнього контролю на
підприємстві сприяє посиленню такої гарантії.
18. Аудиторові необхідно зрозуміти систему обліку і пов'язану
з нею систему внутрішнього контролю, на котрі він повинен
покладатися при визначенні змісту, терміну та обсягу проведення
аудиту.
19. Коли аудитор впевниться в тому, що можна покластися на
деякі процедури системи внутрішнього контролю, він може внести
відповідні уточнення в програму аудиту і проводити процедури
аудиту з меншим обсягом. Такий підхід сприяє зменшенню змісту і
терміну проведення процедур аудиторської перевірки.
Аудиторські висновки та підготовка аудиторського звіту
20. Основою для аудиторського висновку стосовно фінансової
звітності підприємства е результати аналітичних досліджень, а
також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських доказів,
отриманих під час проведення аудиту. Такий аналіз і оцінка
приводять до висновку стосовно того, що:
а) фінансова звітність була підготовлена з використанням
порядку ведення прийнятого і затвердженого керівництвом
підприємства бухгалтерського обліку, який послідовно
використовувався в практиці ведення обліку підприємства;
б) фінансову звітність підготовлено на підставі інструкцій,
що регулюють порядок підготовки і представлення звітності;
в) представлена фінансова звітність у цілому відповідає
розумінню специфіки фінансово-господарської діяльності
підприємства;
г) існує адекватне відображення всіх суттєвих питань, які
стосуються забезпечення правильного надання фінансової звітності.
В аудиторському звіті дається ясний і чіткий висновок про
фінансову звітність. У своїх висновках аудитор висловлює всі
істотні аспекти розглянутих ним питань.
21. Якщо аудитор переглядає раніше представлений клієнту
власний висновок і складає допрацьований висновок, а також
представляє висновок протилежного характеру або відмовляє від
висновку, йому необхідно чітко вказати всі причини, які схилили
його на такий крок.
Обмеження у висловленні аудиторської думки
20. Аудитор не має права складати офіційний висновок про
якість аудиторського висновку та проведеної аудиторської перевірки
іншими аудиторами, таке право має виключно Аудиторська палата
України.
21. Аудитор не має права висловлювати думку в аудиторському
висновку або в додатковій підсумковій документації стосовно фактів
та подій, сутність яких визначається карним та адміністративним
Кодексами. Стосовно цього він не має відповідної кваліфікації і це
не е завданням аудитора. Оцінка таких фактів і подій є
прерогативою судових органів.  

 
« Міжнародний пакт про громадянські і політичні права   О государственной защите потерпевших, свидетелей »