Начало >> Законы >> Національні нормативи аудиту

Помилки та шахрайство - Національні нормативи аудиту

Печать
Оглавление
Національні нормативи аудиту
Вимоги
Основні вимоги
Мета та загальні принципи
Договір
Контроль якості
Документальне оформлення аудиторської перевірки
Помилки та шахрайство
Перевірка дотримання вимог законодавчих актів
Планування
Знання бізнесу клієнта
Суттєвість
Оцінка системи внутрішнього контролю
Електронна обробка даних
Аудиторські докази
Початкові залишки по рахунках
Аналітичні операції
Вибіркова перевірка
Аудит облікових оцінок
Споріднені сторони
Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт
Концепція діючого підприємства
Інформація від керівництва підприємства
Використання результатів роботи іншого аудитора
Врахування роботи спеціалістів внутрішнього аудиту
Залучення експертів
Аудиторський висновок
Інша інформація в документах
Висновки спеціального призначення
Оцінка перспективної фінансової інформації
Використання комп'ютерів
Вплив системи електронної обробки даних
Оцінки властивого ризику

Норматив № 7
Помилки та шахрайство
Зміст Параграфи
Вступ 1-10
Відповідальність керівництва підприємства 11-12
Відповідальність аудитора 13-20
Негарантоване обмеження аудиторської перевірки 21-25
Повідомлення про шахрайство та помилки 26-33
Відмова від подальшого обслуговування клієнта 34-35
Вступ
1. Метою цього нормативу є забезпечення правильного
тлумачення і використання термінів "шахрайство" і "помилка" з
позицій підготовки аудиторського висновку, визначення ризику
аудиту і впливу шахрайства та помилок на достовірність фінансової
звітності клієнта.
2. Цим нормативом передбачено можливість існування шахрайства
або помилки у фінансовій звітності клієнта, відповідальність
аудитора, склад необхідних аудиторських процедур, котрі повинен
виконати аудитор для їх виявлення.
3. Положення цього нормативу поширюються на процедури
підготовки аудиторського висновку про достовірність звітності
підприємств. Він може використовуватися для класифікації характеру
відхилень від передбачених українським законодавством правил
ведення обліку, оцінки і списання активів, відображення в обліку
зобов'язань, розрахунок прибутків і збитків, які є результатом
шахрайства і помилки.
4. Під час планування та проведення процедур аудиту і
звітування аудитор повинен оцінити ризик існування суттєвих
перекручень у фінансовій звітності підприємства, які можуть бути
результатом звичайних помилок або наслідком шахрайства.
5. Шахрайство - навмисно неправильне відображення і
представлення даних обліку і звітності службовими особами і
керівництвом підприємства. Шахрайство полягає в маніпуляціях
обліковими записами і фальсифікацію первинних документів, реєстрів
обліку і звітності, навмисних змінах записів в обліку, які
перекручують суть фінансових і господарчих операцій з метою
порушення українського законодавства, або прийнятої на
підприємстві облікової політики, навмисно неправильній оцінці
активів і методів їх списання, навмисному пропуску або
приховуванні результатних записів або документів, навмисному не
висвітленні змісту відображених операцій, незаконному отриманні в
особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному
відображенню записів в обліку.
6. Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в
результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і
розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного
представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності
складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення
записів в обліку.
7. Маніпуляція обліковими записами - зумисне використання
неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих
записів з метою перекручення даних обліку і звітності.
8. Фальсифікація бухгалтерських документів і записів -
оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів
бухгалтерського обліку і записів у реєстрах бухгалтерського
обліку.
9. Невідповідне відображення записів у реєстрах обліку -
ненавмисне або навмисне відображення фінансової інформації в
системі рахунків у неповному обсязі, в оцінці, яка відрізняється
від прийнятих норм і таке інше.
10. Незвичайні операції - угоди і господарчі операції,
платежі, котрі, на розсуд аудитора, зайві, недоречні або надмірні
за певних обставин.
Відповідальність керівництва підприємства
11. Відповідальність за фінансову звітність підприємства,
включно з відповідальністю за попередження та виявлення фактів
шахрайства та помилок, покладається на керівництво підприємства,
котре постійно підтримує відповідність і ефективність систем
обліку і внутрішнього контролю підприємства. Аудитору необхідно
враховувати, що деякі системи обліку і внутрішнього контролю
справляють враження як нормально функціональні в цілому, але все
таки не дають можливості з'ясувати ймовірність існування помилок
та шахрайства.
12. Керівництво підприємства також несе відповідальність за
надання користувачам можливості ознайомлення з документами
фінансової звітності підприємства і змістом аудиторського звіту
стосовно цієї фінансової звітності.
Відповідальність аудитора
13. Аудитор відповідає за аудиторський висновок про фінансову
звітність підприємства і не повинен відповідати за виявлення
абсолютно всіх фактів шахрайства і помилок, котрі можуть істотно
вплинути на достовірність фінансової звітності підприємства.
Проте, аудитор повинен отримати гарантію відсутності істотних
випадків і фактів такого роду для написання позитивного
аудиторського висновку.
14. У зв'язку з обмеженими можливостями аудиту не всі випадки
шахрайства і помилок, які істотно впливають на фінансову звітність
підприємства, можуть бути виявлені аудитором. Тому аудитор несе
відповідальність за правильність і відповідність використаних під
час аудиту процедур перевірки і за остаточну думку в аудиторському
висновку, який складається за результатами проведеної аудиторської
перевірки.
15. Аудитор матеріально відповідає (в межах умов підписаного
договору) за порушення, пов'язані з невідповідним виконанням ним
своїх обов'язків і які стали причиною матеріальних збитків
клієнта.
Оцінка ризику
16. Під час планування аудиторської перевірки аудитор повинен
оцінити ризик того, що помилки та шахрайство можуть спричинити
значні перекручення у фінансовій звітності підприємства і
звернутися до керівництва підприємства з запитом про те, чи всі
помилки та випадки шахрайства документально оформлені і
представлені йому.
17. Під час перевірки повноти і достовірності фінансової
звітності підприємства аудитор може виявити шахрайство або
помилку. Як у випадку шахрайства, так і при виявленні помилок
існують випадки, які прямо вказують на ймовірність їх існування,
тобто відхилення від:
діючих українських законів; чинних в Україні правил
організації і методології бухгалтерського обліку; принципів
бухгалтерського обліку, прийнятої облікової політики відображення
в бухгалтерському обліку окремих господарських операцій і оцінки
вартості майна.
18. Трапляються ситуації та події, котрі підвищують ризик
виникнення помилок та шахрайства, а саме:
питання, які стосуються до належної компетенції та
професійного досвіду керівництва; незвичайні складні обставини як
на підприємстві, так (поза його межами, незвичайні операції;
труднощі, які виникають, коли аудитор хоче отримати достатні
і необхідні аудиторські докази.
Виявлення
19. На підставі зробленої оцінки ризику аудитор повинен
вибрати такі аудиторські процедури, котрі дадуть йому впевненість,
що перекручення в офіційно оприлюдненій фінансовій звітності
підприємства, які випливають з наявних помилок та шахрайства,
будуть виявлені.
20. Аудитор повинен навести відповідні аудиторські докази
того, що помилки та шахрайство, які можуть відноситися до суттєвих
у фінансовій звітності підприємства, не знайдені, а якщо знайдені,
то вони відповідним чином виправлені в обліку і результат їх
виправлення вплинув на окремі позиції фінансової звітності
підприємства. Ймовірність виявлення помилок значно більша, ніж
виявлення випадків шахрайства, тому шахрайство зазвичай
виявляється аудитором вже як фактично здійснене і попередити його
дуже важко.
Не гарантоване обмеження аудиторської перевірки
21. При проведенні аудиторської перевірки існує ризик не
гарантованості виявлення всіх суттєвих помилок, а це означає, що
деякі серйозні перекручення фінансової звітності підприємства
можуть не бути виявлені аудитором, навіть у випадку якщо аудит
буде проводитися з дотриманням вимог Національних нормативів
аудиту.
22. Ризик не виявлення суттєвих помилок як результату
шахрайства значно більший, ніж ризик не виявлення ненавмисних
помилок, тому що шахрайство, як правило, здійснюється з метою
приховування факту змову, підробки, фальсифікації, навмисного
перекручення операцій, неправильного представлення інформації
аудитору. Якщо аудитор отримав докази навмисних дій клієнта, це
дає йому право висловити недовіру до того, що бухгалтерські
реєстри і документи відображають дійсний стан справ. Втім, аудитор
повинен спланувати та провести аудит, керуючись принципом
професійного скептицизму. Аудитор не може припускати, що
керівництво підприємства е нечесним, але і не може припускати, що
воно є безумовно чесне.
Заходи, які проводяться за обставин, коли існує інформація
про те, що помилки або шахрайство можуть існувати
23. Якщо в результаті проведених заходів оцінки ризику не
виявлення помилок та шахрайства з'ясується потенційна можливість
того, що помилки та шахрайство існують, аудитор повинен зробити
аналіз впливу таких помилок на фінансову звітність підприємства.
Якщо аудитор сподівається, що такі помилки та випадки шахрайства
мають істотний вплив на фінансову звітність підприємства, йому
необхідно підготувати відповідні зміни в процедурах перевірки чи
зробити додаткові процедури перевірки.
24. Підготовлені зміни до запланованих процедур перевірки або
додаткові процедури перевірки повинні підтвердити або розвіяти
підозри про існування помилок чи шахрайства. Якщо підозра про
наявність помилок чи шахрайства не розвіялася навіть після
отримання результату від проведення переглянутих процедур
перевірки чи фактичного проведення додаткових процедур перевірки,
аудитор повинен обговорити ці питання з керівництвом і знайти
можливість відображення їх у пояснювальній записці до фінансової
звітності підприємства, чи внести в неї виправлення або внести
виправлення у поточний облік. Аудитор також має розглянути
можливість включення окремого пункту про це в аудиторському
висновку або можливість подання цієї інформації у додатковій
підсумковій аудиторській інформації, яка надається клієнту.
25. Аудитор повинен розглянути розмір впливу шахрайства чи
суттєвих помилок на окремі напрямки чи аспекти аудиту, а саме щодо
інформації, наданої керівництвом. Виходячи з цього, аудитор
переглядає оцінку ризику і обґрунтованість наданої йому
керівництвом під час проведення аудиту інформації у випадку, коли
система внутрішнього контролю не виявила помилки чи шахрайство або
коли керівництво не надало аудитору таку інформацію.
Повідомлення про шахрайство та помилки
Керівництву
26. Аудитор повинен якомога скоріше повідомити про виявлене
шахрайство або помилки керівництво підприємства, коли він навіть
припускає, що помилки чи факти шахрайства можуть існувати, хай
навіть потенційний ефект від них не істотний і не впливає на
фінансову звітність підприємства, або якщо шахрайство чи серйозні
помилки знайдені.
27. При визначенні необхідності представлення інформації
підприємству, котрому необхідно надати інформацію про можливі або
наявні факти шахрайства чи суттєві помилки, аудитор повинен
врахувати всі пов'язані з цим обставини. Стосовно фактів
шахрайства, то аудитор має оцінити участь у цьому керівних осіб
підприємства. У більшості випадків про існування шахрайства буде
доцільно повідомити керівника особи, яка задіяна у шахрайстві і
займає службову посаду на рівень нижчу, ніж її безпосередній
керівник. Якщо до шахрайства причетний найвищий керівник
підприємства (директор підприємства) аудитор має право і повинен
отримати юридичну консультацію від іншого фахівця (юриста чи
адвоката) стосовно своїх подальших дій або напрямків аудиту.
Користувачам аудиторського звіту
28. Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки та шахрайство є
істотним на рівні фінансової звітності підприємства і не можуть
бути відповідно в ній відображені або не можуть бути зроблені
виправлення звітності, то йому слід дати аудиторський висновок
негативного характеру або відмовитися від висновку.
29. Якщо аудитор шляхом отримання необхідних доказів дійшов
висновку, що помилки чи шахрайство є істотними на рівні фінансової
звітності підприємства і вже сталися або існує значна ймовірність
їх існування, він повинен дати негативний аудиторський висновок
або дати відмову від аудиторського висновку про фінансову
звітність підприємства, враховуючи визначену під час аудиту
серйозність перевірки.
30. У випадку, коли аудитор не може визначити характер
помилки або шахрайства, чи не має впевненості, що результат певних
операцій можна розцінити як помилку або шахрайство, оскільки
існують зовнішні обмеження (а не з боку підприємства), йому слід
розкрити такий вплив в аудиторському звіті, Наприклад, ситуації,
коли існують протилежні тлумачення окремих вимог українського
законодавства з питань оподаткування підприємства. У цьому випадку
офіційне рішення про наявність або відсутність помилок може дати
тільки районний, міський чи республіканський Арбітражний суд
України.
Порядок повідомлення інших установ
31. В обов'язки аудитора не входить повідомлення про знайдені
ним порушення ще когось, крім керівництва (власників)
підприємства.
32. В інших випадках аудитор не має права надавати інформацію
про факти порушень законодавства або надавати які-небудь документи
стороннім підприємствам або особам.
33. Сторонні користувачі фінансової звітності підприємства
мають право вимагати надання їм інформації про результати
проведеного аудиту і отримати аудиторський висновок для
ознайомлення тільки від керівництва або власників підприємства,
якщо такі сторонні користувачі бажають мати уявлення про стан
справ на підприємстві.
Відмова від подальшого обслуговування клієнта
34. Аудитор може відмовитися від подальшого обслуговування
клієнта, якщо клієнт не враховує його зауважень стосовно існування
помилок і шахрайства, навіть коли шахрайство істотно не впливає на
фінансову звітність підприємства. Таким прикладом може бути
ситуація, коли аудитор знає, що до таких фактів має відношення
вище керівництво підприємства і це впливає на достовірність і
повноту інформації, наданої аудитору під час проведення
аудиторської перевірки, а також на можливість постійної співпраці
аудитора з цим клієнтом. Під час прийняття такого рішення аудитор
обов'язково повинен отримати юридичну консультацію з цього питання
для підтвердження його правильності.
35. У разі заміни одного аудитора новим, новому аудиторові
потрібно вжити необхідних заходів, для одержання інформації, яка
стосується причин неотримання попереднім аудитором цієї роботи.
Про це він може запитати клієнта або з дозволу клієнта
безпосередньо аудиторську фірму. Якщо клієнт не дозволяє провести
співбесіду з аудитором, якому відмовлено у подальшій роботі, такий
факт повинен бути офіційно доведений до уваги нового аудитора
(аудиторської фірми) і керівництва відповідного рівня на яке
покладено відповідальність за діяльність фірми.  

 
« Міжнародний пакт про громадянські і політичні права   О государственной защите потерпевших, свидетелей »