Содержание материала

1.3. Адміністративна відповідальність як: вид відповідальності на сучасному етапі.

Адміністративна відповідальність виконує велику профілактичну роль в попередженні злочинів, оскільки об'єкт посягання в багатьох адміністративних правопорушеннях і кримінальних злочинах один і той же: права і свободи громадян, власність, громадський порядок, порядок управління і інші адміністративно-правові відносини.
Особливість адміністративної відповідальності полягає у тому, що виключно широкий правовий аспект регульованих суспільних відносин. Адміністративне примушення і адміністративна відповідальність призначені для захисту особи, охорони прав і свобод людини і громадянина, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, захисту суспільної моральності. охорони навколишнього середовища, встановленого порядку управління, суспільної безпеки, власності, захисту законних економічних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства і держави від адміністративних правопорушень.
спочатку розглянемо, які ж є визначення адміністративної
відповідальності. У словнику по адміністративному праву під
адміністративною відповідальністю розуміється самостійний вид юридичної
відповідальності фізичних осіб, встановленої законодавчими актами в цілях
Захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів
організацій, охорони природних ресурсів, всіх форм власності, безпеки.
охорони громадського порядку, а також порядку здійснення державної
влади.
У даному визначенні аналізоване поняття розглядається як один з видів юридичної відповідальності, де суб'єктами можуть виступати фізичні особи. Окрім цього, указується, що адміністративна відповідальність встановлюється законами і направлена на охорону різних об'єктів: власності. громадського порядку, прав і свобод громадян.

А ось яке визначення пропонує професор А.П. Альохін, відзначаючий, що адміністративна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, яка виражається в застосуванні уповноваженим органом або посадовцем адміністративного стягнення до особи, що вчинила правопорушення.(12)
У вищеназваних визначеннях підкреслюється, що адміністративна відповідальність — це реалізація адміністративно-правових санкцій, застосування уповноваженим органом або посадовцем адміністративних стягнень до громадян і юридичних осіб, що скоїли правопорушення.
приведених поняттях наголошується, що адміністративна відповідальність застосовується уповноваженим органом або посадовцем.
Своє розуміння цього питання висуває професор Д.М. Овсянко, який вважає, що адміністративна відповідальність — це застосування державними органами, посадовцями з представниками влади встановлених державою заходів адміністративного покарання до громадян, а у відповідних випадках — і до організацій за порушення законності і державної дисципліни.(13)
У одному з навчальних посібників під адміністративною відповідальністю розуміється адміністративне примушення у вигляді застосування уповноваженим органом (посадовцем) адміністративного стягнення до особи, що скоїла адміністративне правопорушення.
Проблемним є питання визначення кола органів (посадовців), які
розглядати справи про адміністративні правопорушення. Вони
перераховані у главі 16 КоАП, з яких видно, що адміністративні стягнення
застосовуються досить широким колом уповноважених органів (посадовців)
виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також судами.
Звичайно, правильно наголошується, що множинність суб'єктів адміністративної юрисдикції створює умови для оперативного і економного провадження. У той же час професор Д.Н. Бахрах справедливо підкреслював, Що часто адміністративне законодавство застосовують посадовці, що не мають юридичної освіти (працівники ДАІ, рибохорони, державні санітарні інспектора і ін.). Тому в діяльності органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, ще немало випадків відступу від закону.(14)
Слід зазначити, що адміністративна юрисдикція здійснюється багатьма органами, створюючими систему органів адміністративної юрисдикції. І якщо до кримінальної відповідальності можуть притягати тільки суди, то навряд на них можна покласти обов'язок по розгляду всіх адміністративних справ. Суди не зможуть справитися з лавиною адміністративних справ. Передача судових повноважень, ймовірно, обумовлена наступними обставинами: спеціальні пізнання співробітників; наявність у адміністративних органів наглядових функцій; складна, громіздка і тривала процедура розгляд) в судах.
Так, професор А.П. Коренев відзначає, що використання заходів адміністративного стягнення посилюється в умовах надзвичайного положення. Це обумовлено необхідністю швидкої ліквідації загрози безпеки громадян, відновлення нормальних умов для життєдіяльності населення і правопорядку. Законодавство про надзвичайне положення наділяє державні органи, що здійснюють управління в цих умовах, надзвичайними повноваженнями. (15)
До теперішнього часу вченими-адміністративістамі, такими як Д.Н. Бахрах, И.А. Галаган. кї.И. Веремєєнко, Б.М. Лазарев, А.Е. Лунев і іншими виконана колосальна робота по розробці проблем адміністративної відповідальності, проте не всі питання вирішені.
Зокрема, як відзначає відомий російський вчений професор К.С. Бельській, визначення адміністративної відповідальності як застосування адміністративного стягнення до особи, що вчинила адміністративну провину, свідчить про те, що в аналізі і викладі даної проблеми теорія не просунулася вперед. "Наказательний" підхід до визначення поняття адміністративної відповідальності не розкриває дану категорію повністю, не показує всі її структурні елементи і замикається на одному, фактично ототожнюючи Поняття "відповідальність" і "покарання".(16)

Тому професор К.С. Бельській вважає, що адміністративна відповідальність характеризується такими ознаками, як механізм, що функціонує на основі адміністративно-матеріальних і адміністративно-процесуальних норм, які містяться в різних законодавчих актах. Друга ознака пов'язана з підставою адміністративної відповідальності: вона виникає тільки в зв'язку при здійсненні адміністративного правопорушення. Третя ознака вказує на те, що адміністративна відповідальність реалізується в охоронному правовідношенні, в рамках якого правопорушник відповідає за протиправну поведінку перед органом (посадовцем), наділеним повноваженнями застосовувати стягнення. Четверта ознака характеризує відповідальність як самостійне виробництво виробництво у справах про адміністративні правопорушення, тобто як особливий процесуальний порядок, що включає відносно компактні і розташовані в певному порядку групи процесуальних дій. (16)
Проблеми побудови правової держави є надзвичайно актуальними для сучасного етапу розвитку України. Проголошення нашої держави в Конституції України правовою зумовлює необхідність їх практичного вирішення.
Серед найважливіших принципів правової держави виділяють такі: верховенство права, панування закону в усіх сферах суспільного і державного життя, функціонування державної влади на засадах її і законодавчу, виконавчу і судову, гарантованість і непорушність прав і свобод громадян, запровадження і забеспечення взаємної відповідальності громадянина і держави. Є й інші ознаки, що характеризують державу як правову і принципово відрізняють її від неправової. У сукупності вони дають загальне уявлення про те, що таке правова держава, визначають її сутність, основні цілі її створення та призначення, умови формування Функціонування.
Усі зазначені принципи та ознаки до певної міри дістали закріплення в Конституції України. Проте проголошення нашої держави правовою і навіть закріплення основних принципів в Конституції України ще не відображає державну реальність сьогодення, а свідчить про те, що виявлення умов та інструментів її формування і функціонування є одним з першочергових завдань яке необхідно вирішувати найближчим часом.
Важливим елементом правової держави, умовою її здійснення є додержання принципу законності, суть якого полягає в тому, що жоден державний орган, посадова особа, організація, колектив, особа не повинні звільнятися від обов'язку підкорятися закону. Проте щоб цей принцип діяв правильно необхідна досконала система законів, яка відповідала б рівню розвитку суспільства та стану суспільних відносин, забезпечувала права та свободи людини і громадянина, відображала баланс прав та законних інтересів громадянина та держави. Йдеться про те, щоб у законах були закріплені оптимально збалансовані права та законні інтереси громадянина та держави. Крім того, важливою умовою законності є чітке формулювання і закріплення в законодавстві правового статусу всіх учасників правовідносин, а також точне й неухильне додержання ними законів. Наслідком реалізації принципу законності є правопорядок, тобто система правовідносин яка складається в результаті реалізації режиму законності, правових принципів. системи права і законодавства усіма суб'єктами суспільних відносин і характеризується станом правопорушень і злочинності.
Ефективним засобом підтримання в суспільстві законності та правопорядку як елементів правової держави є юридична відповідальність взагалі та адміністративна відповідальність зокрема. Метою юридичної відповідальності, що є загальною для всіх видів відповідальності, є покарання за правопорушення і запобігання їм. Роль адміністративної відповідальності в системі юридичної відповідальності є надзвичайно важливою, тому що вона виникає в результаті відносин між державою і громадянином. Це відповідальність за пряме порушення державних приписів, Яка є найвищою точкою відносин „влада - підпорядкування'7. Саме в цьому аспекті адміністративна відповідальність може розглядатись як важливий інструмент правової держави, оскільки саме завдяки їй держава мас мобільну та дійову можливість реалізовувати свої вимоги як до фізичних, так і до юридичних осіб. Тому оволодіння змістом проблем адміністративної відповідальності є ефективним засобом відточування інструментарію правової держави. Адже саме через адміністративну відповідальність забезпечуються основні принципи і вимоги останньої.
З урахуванням викладеного вище треба зазначити, що адміністративна відповідальність завжди є результатом неправомірної поведінки особи. Вона настає за вчинення адміністративного правопорушення, тобто за протиправну, винну (умисну чи необережну) дію чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає за умови, що ці правопорушення не тягнуть кримінальної відповідальності. Тобто адміністративна відповідальність настає за правопорушення з меншим, ніж злочини, ступенем суспільної небезпеки. Проте, це не зменшує її ролі, особливо якщо врахувати поширеність адміністративних проступків. Крім того, норми про адміністративну відповідальність нібито обслуговують норми інших галузей своїм правоохоронним, заборонювальним, каральним впливом, гарантуючи юридичну обов'язковість приписам багатьох галузей права. Отже, адміністративна відповідальність будучи спрямованою на підтримання законності, є засобом підтримання правопорядку. Проте дієвість цього засобу залежить від вирішення багатьох проблем. Ситуація, що склалася в нашій країн. специфіка змін в її соціально-економічному та політичному житті, зокрема тих, які пов’язані з реформуванням адміністративного законодавства взагалі і законодавства про адміністративну відповідальність зокрема. Зумовлюють необхідність комплексного підходу до вирішення багатьох проблем.
Нормативний масив, регулюючий відносини адміністративної відповідальності, в даний час багато в чому не відповідає вимогами демократичної, соціальної, правової держави, створюваної нині на Україні. Виникло багато нових явищ, що украй суперечливо відображені в чинному адміністративно-юрисдикційному законодавстві і не одержали адекватного наукового тлумачення. У вітчизняному законодавстві на сьогодні не існує документа, в якому були б сконцентровані всі норми, що передбачають адміністративну відповідальність.
І хоча безперечно основоположним нормативно-правовим актом, що регламентує це питання, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУоАГТ), адміністративна відповідальність передбачена і іншими законами України:

  1. «Про боротьбу з корупцією»;
  2. «Про правовий режим надзвичайної ситуації»;
  1. «Про статус народного депутата України»;
  2. «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів»:
  3. «Про правовий статус іноземців»;
  4. «Про об'єднання громадян»;

- «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за
порушення законодавства про ветеринарну медицину»;
- «Про колективні договори і угоди»;
- «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя
вселення»;
- «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і
організацій за правопорушення у сфері містобудування»;
- «Про виняткову (морську) економічну зону України»;

  1. «Про приватизацію державного майна»;
  2. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»:
  3. «Про захист від несумлінної конкуренції»;
  4. «Про державну податкову службу в Україні»;
  5. Митний кодекс України.


Нині триває робота по підготовці проекту нового Кодексу про адміністративні правопорушення, у зв’язку з чим є необхідність в аналізі правових засад адміністративної відповідальності. Уявляється, зокрема, доцільним розширення кола суб’єктів адміністративної відповідальності за рахунок юридичних осіб.
Розглянувши цей підрозділ, ми з'ясували на якому етапі розвитку зараз знаходиться інститут юридичної відповідальності, які вчені його розробляють.