Содержание материала

РОЗДІЛ 3 ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

3.1. Адміністративна відповідальність в галузі підприємницької діяльності

Адміністративна відповідальність є одним з видів встановлюваної нормами права юридичної відповідальності. Адміністративно-правові норми визначають перелік адміністративних правопорушень, заходів, застосовних до правопорушників, органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, порядок розгляду таких справ.
За останні роки значно активізувалася підприємницька діяльність, збільшилося число господарюючих суб'єктів, а також кількість адміністративних правопорушень в даній сфері. Стали виникати проблеми, пов'язані з появою такого суб'єкта-правопорушника, як юридична особа. Цим і пояснюється підвищений інтерес до питань адміністративної відповідальності у сфері підприємницької діяльності.
Основним нормативно-правовим актом, регулюючим дані питання, є Кодекс про адміністративні правопорушення, проте на сьогоднішній день він застарів : вже не виконує своєї основної Функції. У зв'язку з цим був Вийнятий проект нового Кодексу про административні проступки України і ряд нормативно-правових актів, регулюючих питання накладення відповідальності за конкретні адміністративні правопорушення. До них, зокрема, відносяться Закон України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 року № 3745-ХІІ, Закон України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181 -III, Правила розгляду подій про порушення антимонопольного комітету і відповідальності за їх вимог законодавства на
затверджені наказом Державної постанови від 9 січня 1997 року № 2 (цінних паперах і фондовому ринку іпро порядок подачі і розгляд Державної податкової служби, адміністрації України від 3 березня податкової адміністрації України Кабінету Міністрів України Положення про порядок накладання і організації за порушення норм Кабінету Міністрів України
від 7 травня 1998 року "Про удосконалення процедури застосування спеціальних санкцій" і ряд інших нормативних актів.
Значна частина вищеперелічених нормативно-правових актів передбачає адміністративну відповідальність як фізичних, так і юридичних осіб.
Аналіз чинного законодавства України дозволяє класифікувати заходи адміністративної відповідальності у сфері підприємницької діяльності таким чином. Заходи адміністративної відповідальності за порушення: податкового законодавства; банківського законодавства; митних правил і правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності; земельного законодавства: у області будівництва; антимонопольного законодавства; у сфері захисту прав споживачів; пожежної безпеки: за порушення санітарних і інших правил.
Це наступні склади правопорушень:
- Порушення умов провадження підприємницької діяльності
- Порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності

  1. Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг
  2. Відмова споживачам у реалізації їх прав

- Порушення встановленого порядку виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів
- Порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами
- Порушення бюджетного законодавства
- Порушення порядку провадження торговельної діяльності, діяльності надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг
- Провадження банківської діяльності без банківської ліцензії
Розглянемо склад адміністративного проступку, який вчинила юридична особа:
Об’єкт адміністративного проступку, як підсистема складу правопорушення, являє собою суспільні відносини, які охороняються адміністративним законодавством, та яким адміністративний проступок спричиняє шкоду. В даному випадку загальний об'єкт даних правопорушень можна охарактеризувати як правила здійснення підприємницької діяльності юридичною особою в ділом (від реєстрації до виробничого процесу), від рівня розвитку якої залежать всі сфери соціального і політичного життя країни. Шкода, заподіювана правопорушеннями в області підприємницької діяльності, носить багатобічний характер, несе в собі реальну загрозу як економічної, так і національної безпеки України в цілому.
Об'єктивна сторона, як підсистема складу правопорушення, включає в
себе факультативні та обов'язкові елементи, які характеризують протиправне
діяння , тобто діяння та бездіяльність які посягають на об"єкт
адміністративно-правової охрани подпадають під признаки
адміністративного правопорушення. До елементів об'єктивної сторони відносять: дію (діяння чи бездіяльність); наслідки: причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідками; спосіб здійснення правопорушення.
Суб'єкт адміністративного проступку, як підсистема склад" class="system-pagebreak" /> правопорушення, - це особа, яка здійснила адміністративний проступок та яку на підставі діючого законодавства можна притягти до адміністративної відповідальності, Суб'єктом даних правопорушень є в більшості випадків не тільки юридична особа, але і повноважний посадовець організації.
Суб'єктивна сторона, як система складу правопорушення.
характеризується виною у формі непрямого наміру. Юридична особа і посадовець знають про це, що заборонено здійснювати підприємницьку діяльність з порушеннями в організації або виробництві тієї або іншої послуги, усвідомлюють протиправність своїх дій, бажають отримати прибуток.
Розглянемо більш подрібно такий елемент суб’єктивної сторони як вина юридичної особи. Проблема вини юридичних осіб в адміністративному праві на теоретичному рівні розроблена украй слабо. Існує декілька точок зору щодо можливості залучення юридичних осіб до адміністративної відповідальності.

Перша полягає у тому, що можливість залучення юридичних осіб до адміністративної відповідальності заперечується у принципі; згідно другої, допустиме залучення їх до відповідальності без визначення вини (фактично
об'єктивне ставлення); третя точка зору полягає в можливості залучення юридичних осіб до відповідальності тільки за наявності вини.
Позиція прихильників першого підходу найдетальніше представлена в роботі професора В.Д. Сорокина, вважаючого, що немає ніяких підстав для визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності, оскільки при цьому абсолютно ігнорується один з корінних принципів адміністративної відповідальності як юридичної категорії - принцип вини. Розвиваючи свою думку, автор відзначає що наявність вини - обов'язкова ознака адміністративного правопорушення, відсутність вини виключає визнання діяння адміністративним правопорушенням, зокрема при його формальній протиправності і робить категоричний висновок про те, що три види юридичної відповідальності - кримінальна, адміністративна і дисциплінарна - наступають виключно за винні діяння.(23)
Слідуючи логіці згаданих норм, для залучення особи (зокрема юридичної) до відповідальності необхідно довести її вину.
З'ясування характеру вини юридичних осіб через призму наміру або
необережності, через інтелектуальний і вольовий моменти у ряді випадків є безглуздим, оскільки юридична особа, не володіє розумом і психікою, які є у фізичної особи.
У адміністративному праві існує двояке розуміння вини юридичної особи, яке включає об'єктивний і суб'єктивний підходи. Об'єктивна вина - вина організації залежно від характеру конкретного протиправного діяння юридичної особи, що зробила і (або) не запобігла цьому діянню, тобто це вина, обумовлена об'єктивною стороною склад)1 правопорушення.
Суб'єктивна вина - відношення організації в особі її представників (працівників, адміністрації, посадовці і т.д. і до протиправного діяння, вчиненого цією організацією.

Вибір підходу до вини (суб'єктивного або об'єктивного) в даний час багато в чому залежить від специфіки правовідносин. Як буде показано далі, специфіка деяких публічно-правових правовідносин у ряді випадків може зумовити неможливість залучення до відповідальності при розумінні вини в суб'єктивному аспекті.
Наприклад, у сфері провадження по митним правопорушенням необхідно враховувати множинність суб'єктного складу таких порушень і внаслідок цього чітко розмежувати специфіку доведення вини (або доведення своєї невимовності) суб'єктів митних відносин: власників товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митну межу, і осіб, діючих за їх дорученням (митних брокерів, декларантів і т.д.). При порушенні організації митних правил виникає проблема вибору підходу до вини (об'єктивного або суб'єктивного.
Завершуючи розгляд поняття вини юридичних осіб, можливості залучення їх до адміністративної відповідальності, можна зробити наступні висновки:
1. Традиційне розуміння вини як психічного відношення
правопорушника до своєї протиправної поведінки безумовно непридатне до
юридичної особи.
2. Дії юридичної особи, що скоїла адміністративне правопорушення,
повинні ідей фіксуватися з діями його правоспроможних представників,
можуть діяти відповідно до традиційного розуміння вини як умисно, гак і
необережно.
3. Вина юридичної особи виражається у винній поведінці її
працівників, то діяли від імені юридичної особи, в її інтересах при виконанні
своїх трудових (службових, посадових) обов'язків.
4. Адміністративна відповідальність юридичних осіб є додатковою
(тільки разом з фізичними особами, а не замість них), обумовленою
(правопорушення повинне бути скоєно на користь юридичної особи) і
спеціальною (тільки у випадках, спеціально передбачених законом).